Головна » 2015 » Лютий » 19 » Листи з Житомира. Продовження
Листи з Житомира. Продовження
19:40

1898, 19 лютого, Житомир


Нарікаєш мене “ділопроізводителєм”, дорога Вірунечко, а я став з якогось часу таким невірним Хомою, що поки не вкладу руки в рани – не можу бути цілком певним.
З листа твого видко, що про мене таки думають; погано лише, що одкладають назначити – бо 2 тижні – час довгий, а до того часу можуть і забути про мене. А проте, як видко, є шанси і за назначення.

Питаєш, чи мене вже тягне до Чернігова, недобра! Я рвусь цілою душею до тебе, мені тут погано, важко, я себе почуваю самотнім, скривдженим розлукою. Коли про це не завжди пишу, то тільки для того, щоб тебе не смутити.

Я дуже радий, що кінчаються наші митарства, але щасливим буду, коли вже скінчаться.
Звісно, свинства в управі багато, мабуть, його скрізь немало, а проте, коли держатися осторонь від того свинства, як я думаю робити, то принаймні сам не будеш замішаним у ньому. Ми з тобою, донечко, знайдемо другі інтереси поза управськими, будемо читати, писати, жити з людьми, що цікавляться громадським життям, літературою, наукою. Аби було хоч трохи вільного часу, аби людина не заморювалася до перевтоми. Все одно те, що будемо жити разом, дасть мені нові сили й нову охоту до роботи.
Коли б уже до тебе!

З Когеном я не церемонюся, коли б уже тільки привіз гроші.
Клятий “Еф” зробив мені капость, ро[з]бивши статтю Мордовця на дві половини. Вона не зробить такого вражіння, яке мала б, поміщена цілком.
Хоч, правда, добре й те, що не дуже сперечався і все-таки помістив, чого київські або адеські газети ніколи не зробили б у своїй сліпій ненависті до всього вкраїнського.

Погано, серденько, що всі виїздять з дому, як то ти справишся сама, без Ліді, без мами, без Лізи. Може б, ти кого запрохала на той час, Дашу, наприклад.
Все ж треба й обіду доглянути й коло дитини побути. Хто ж це все зробить? Адже тобі треба тепер спокою й вигоди. Зроби щось, серденько, щоб тобі було легше, а я щоб не тривожився тут тобою.

Чом не пишеш, чи надовго мама поїхала, коли вернеться. Напиши.
Чи не має від кого листів? Що – Вася, чи пише, чи ні?
Я здоров, щодня роблю масаж.

Цілую тебе й кохаю тебе міцно, твій повік Муся.
Юрасика поцілуй од мене міцно.
Мами й Ліді лист цей, певно, не застане вже.

******************************************************************
Примітки:

Нарікаєш мене “ділопроизводителем” – У лютому 1898 р. Б. Грінченко був призначений секретарем Чернігівського губернського земства, а звільнену ним посаду “делопроизводителя стола недвижимых имуществ и народного образования” було вирішено запропонувати М. Коцюбинському.

... на дві половини... – В газеті “Волынь” від 6-7 лютого 1898 р., № 29-30 М. Коцюбинський передрукував з “Петербурзьких ведомостей” в дещо зміненому вигляді полемічну відповідь Д. Мордовця під назвою “Русский язык в Галиции” на статтю в “Биржевых ведомостях”, в якій висміювалась літературна мова Галичини. До статті Мордовця Коцюбинський додав: “Здесь мы вынуждены сделать поправку. Г. Мордовцев, перечисляя имена малороссийских писателей, пропустил беспорно лучшего, талантливейшего романиста Панаса Мирного, автора превосходных романов “Хіба ревуть воли, як ясла повні? “Повія” и др., а также таких известных писателей, как Наталия Кобринская, О. Маковей и др.; и привел имена совсем малоизвестных, как, Ружный, Корш, Стешенко и др. ”

Даша – чернігівська знайома Віри Устимівни.


QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Переглядів: 388 | Додав: kotsiubynska | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість