Головна » 2015 » Лютий » 14 » Листи з Житомира. Продовження
Листи з Житомира. Продовження
15:34
1898, 14 лютого, Житомир


Зірочко моя, Вірунечко!
Сьогодні дістав твого листа вранці, коли ще лежав в постелі. Дуже мені було приємно почати твоїм листом день. А почав я його доволі пізно, бо ходив до театру дивитися сінематограф.
Програма була сливе така, як тоді, коли ти в Києві ходила дивитися. Дуже мені сподобалося, особливо деякі сцени. Ходив за лаштунки дивитися на апарат – теж дуже цікаво.

Обдивився і розпитався про все як слід. Бачився в театрі з Чебановим, котрий потаскав мене у перший ряд, бо там видніше. З театру Чебанов пішов до мене, щоб що перекусити, бо дуже схотілося нам їсти. Кланявся тобі і обіцяв написати, прохаючи, щоб ти занялася його концертом на користь громадської бібліотеки. Я сказав йому, що навряд ти зможеш цим занятися. Не правда ж, дитинко?
Проте напише до тебе.

Тобі подобалися, як пишеш, ті статті в “Волыни”, що про Золя. Вони не складаються у нас, а просто витинаються з других часописів. А про Золя – правда – цікавого багато пишеться. Певно, його осудять, зі всього видко.
Дуже мене смутить упертість мами. Не будь тепер зими, я, певно, не прохав би маму не їхати, а то я знаю, що мама застудиться, бо нічого теплого не має, а їздити доведеться не тільки у вагоні (там теж легко застудитися), а до вокзалу й з вокзалу. Тому-то я ще раз прошу маму не їхати до Вінниці, а послати Лідю саму, вона все зробить, а гроші хай з собою не везе, а перешле по пошті або через казначейство, бо при собі возити небезпечно. Хоч і дорожче буде, зате безпечніше.

Я знаю, що Лідя маму догляне, та не в тому річ, а в тому, що надворі зима, а у мами нічого теплого, бо ж пальто для зими не годиться, особливе немолодим людям, та ще й таким, що цілу зиму просиділи в хаті. Попрохай маму не їхати.

Милий Юрасик! Він, певно, дуже добре бігає вже, говорить же лиш 2 нових слова – “пусти” й “сам”. “Буду” й “буде” – я вже чув. Тепер саме почнеться з ним клопіт, бо минув тиждень, як защепили віспу. 3-4 дні горітиме. То нічого, аби не розцарапав віспу. Що ти йому зробиш, чи рукавички на руки накладеш, чи що?

Я, рибочко моя, здоров. Не буду писати, як мені часом скучно й сумно, до сліз важко буває без тебе, бо ти знов скажеш, що я розпускаюся. Отож, як бачиш, терплю в надії на краще. Коли б тільки те краще настало вже раз!
Цілую тебе, сердечко єдине, кохаю тебе дуже й живу моєю пташкою. Твій Муся.
Маму і Лідю цілую. Юрасика пригорни й поцілуй від тата.
Богданці і Лізі – поцілунки.

******************************************************************
Примітки:

… стаття з “Волыни”, що про Золя… - Йдеться про процес над відомим французьким письменником Емілем Золя, який звернувся з листом-протестом до президента Франції Фора під назвою “Я звинувачую”. В цьому листі Золя таврував військове міністерство, генеральний штаб і військовий суд, які свідомо засудили невинного офіцера генерального штабу Альфреда Дрейфуса (1859-1935), звинувачуючи його в продажі Німеччині секретних військових документів. Виступ Золя сприйнятий правлячою верхівкою як образа армії, і він був засуджений до одного року тюремного ув’язнення, але письменник у липні 1898 р. виїхав до Англії, уникнувши покарання. Статті про цей ганебний процес друкувались в усіх тогочасних газетах, в тому числі і в “Волыни” .


QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Переглядів: 554 | Додав: kotsiubynska | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість