Тепер Лазар їв мало. Каленик розказував Іванові, що Лазар боїться хліба. Раз він підгледів, як Лазар простяг руку до хліба і враз одсмикнув. "Бо він святий",— сказав наголос. Ха-ха! Бо він святий! Хо-хо! — і обидва сміялись.

Вже кілька днів по Лазаря не приходив жандар. Та кожен раз, лягаючи спати, Лазар думав про нього і сподівався. Хто посилає жандара? ... Читати далі »

Дні минали за днями. Лазар спав досхочу, наїдався і грав у карти, напивався горілки і, розлігшись у м'якім кріслі, коверзував. Бо він тут пан! І що він схоче, те і роби. Спочатку, на самоті, його турбувало: коли ж се буде? І як воно буде? Лазар чекав. Ось-ось покличуть і поведуть; почнеться нова робота, нове життя. Час йшов, а Лазаря ніхто не кликав, життя не змінялось, і він вже думав, що про нього забули.

Але раз несподівано його збудили вночі. ... Читати далі »

Музей-заповідник Михайла Коцюбинського радо повідомляє, що відчиняє свої двері для відвідувачів у рамках пом’якшення карантинних заходів. Але поки що з обмеженнями, детальніше про які читайте далі.

Що ми пропонуємо для відвідувачів:

• з 01 червня дозволяється відвідувати меморіальний сад ... Читати далі »

Тихою ходою, ледве ступаючи натомленими ногами по свіжій ріллі, йшов за плугом парубок Семен Ворон. Сиві круторогі воли, помахуючи рогатими головами, поспішались з гори в долину на спочинок, бо Семен нині трохи припізнився, доорюючи панський лан. Справді, було нерано. Осіннє сонце давно вже сховалось за горою, забрало з собою й проміння; лиш холодне небо кидало на чорну землю блакитне сяйво, дихало холодом й вогкістю.

Сумна та непривітна картина була перед очима в Семена: ... Читати далі »

8 червня 1855 року в селі Белелуї (тепер – Снятинського району Івано-Франківської області) у родині священика Івана Озаркевича народилася майбутня письменниця, публіцистка, піонерка жіночого руху на українській землі – Наталія Кобринська. Завдяки своїй наполегливості, цілеспрямованості вона стала однією з найосвіченіших жінок Галичини кінця ХІХ- початку ХХ століть.

Тривалий час Наталія Іванівна очолювала організований нею український жіночий рух ... Читати далі »

Другого дня припало свято — Введення. Хима завилась гарно наміткою, заколола її здоровими шпильками з червоними голівками, взулась у червоні чоботи і подалась за Хомою до церкви на службу божу.

Золото на образах та на ризах у батюшки, палаючі свічки, синій дим ладану, що виповнює вівтар та хмарою літає по церкві, співи, шептання молитов навкруги — все те робить дивне враження на Химу; вона чує, як її серце м’якне, тане, ... Читати далі »