Чергова « Мистецька зустріч у музеї» відбулась 10 лютого у музеї Михайла Коцюбинського. Цей спільний проект музею та філармонійного центру розпочався у листопаді і триватиме до травня. Він присвячений пам’яті колишнього директора музею, онука Михайла Коцюбинського Юлія Романовича Коцюбинського. Тож цілком доречним був виступ письменника і журналіста Сергія Дзюби, який від імені оргкомітету міжнародної премії імені Пантелеймона Куліша в ... Читати далі »

1898, 10 лютого, Житомир
Мінель, 22.

Серденько Вірунечко!
Тільки що одержав твого листа. Заінтригувала ти мене звісткою про казенний пакет. Що б то могло бути, та ще й – “до востребования”? Певно, од Скорбиша, в одповідь на мій лист про гроші. Цікаво, що то він мені напише. А може, то був грошовий пакет?

Мені, як і Богданці, дуже неприємно, що на Грінченка так нападають. Я радий, що й ти н ... Читати далі »

1898, 9 лютого, Житомир
Мінель, 22.

Кохана рибочко моя! Бідна ти, моя дитиночко, з усякими слабостями, турботами, напастями. Та вже без них не можна прожити, потішайся хоч такою філософією.
Я, Вірунечко, здоров. Нога нічого, голова нині перестала боліти – взагалі все добре. Сподіваюся гостя – Боржковського. Дістав від нього листа, в якому він пише, що його кличуть на роботу до Бердичева, а звідти він к ... Читати далі »

1898, 8 лютого, Житомир,
Мінель, 22.

Кохана моя дитиночко!
Добре зробила ти, що прищепила вже віспу Юрасеві. Коли б тільки не застудити його тепер. Треба глядіти, щоб його не виносили до кухні, не одчиняли дверей від кухні до Юрася – взагалі треба дивитись за Юрком, не правда ж, моя мила?
Слава богові, що мамі не зашкодило. Хай мама бережеться все ж з їдою.

Говорив з Когеном. Пам’ятаєш йог ... Читати далі »

1898, 7 лютого, Житомир
Мінель, 22.

Серденько моє! Я так стурбувався, читаючи про те, що сталося з мамою, що й досі у мене страшенне болить голова. Хоч і знаю, що все скінчилося добре, а проте не можу заспокоїтись.
Дуже негарно з Лідіного боку – держати отруту на столі, не під замком. Таке могло статися і з Юрасем, адже він скрізь лазить і все бере в ручки.

Напиши мені, як мама почуває себе, чи з ... Читати далі »

1898, 6 лютого, Житомир, Мінель, 22.

Голубочко моя! Ніяк не можу помиритися, що ще недавно був з тобою, так недавно, що й смак поцілунка на устах лишився, а вже так далеко від тебе... і знов тільки в листах тебе бачу й чую.

Коли б швидше до тебе! Сьогодні дістав листа від Когена. Межи іншим він пише (приводжу слова так, як вони стоять в листі): “Не позже 30-го января 1898 г. Вы получите Ваши деньги – да ... Читати далі »