У творчому житті Михайла Коцюбинського вагоме місце просідає велична постать Тараса Шевченка. Як засвідчував письменник, саме творчість Т.Шевченка повністю перевернула його світогляд на український лад. Недарма ж, майже всі поезії з «Кобзаря» М.Коцюбинський знав напам'ять, дуже часто цитував їх, а в його особистій бібліотеці почесне місце відводилось для творів Шевченка.
Коли Михайло Коцюбинський очолював «Просвіту», то організов ... Читати далі »

4 березня 2015 року у виставковій залі музею відкрилась виставка батіка «Чарівні струни барв і кольорів».
Роботи професійних художників і художників-аматорів вражають своєю яскравістю і водночас ніжністю кольорів.
Близько сотні робіт 20 майстрів додають відвідувачам виставки весняного настрою.
Серед експонатів можна побачити не тільки картини, а й сукні, блузи, спідниці, хустини та шарфи.
Окраса експозиції - р ... Читати далі »

Ось і пережили ми житомирську зиму Михайла Коцюбинського разом з його листами. Читач мав можливість підійти ближче до думок і почуттів письменника, відчути його настрої і жалі, турботи і радості.
Після 7-го березня вже листів не було. Напевно, Михайло Михайлович розпрощався з Житомиром і вирушив у такий любий його серцю Чернігів, до родини. Він влаштувався у губернську земську управу, за кілька місяців придбав затишний будиночок ... Читати далі »

1898, 6 березня, Житомир

Я зовсім пропадаю, Віро, без твоїх листів. Сьогодні знов нема листа від тебе. Я знаю, що ти або нездужаєш і криєшся від мене, або щось дуже лихе сталося вдома, і ти знов замовчуєш, чим мене несказанно турбуєш. Нащо ти криєш од мене все, моя люба дружинонько? Хіба ж так добре, годиться? Певно, ти боїшся занепокоїти мене поганими звістками і через те не пишеш, а тим часом виходить це на гірше, ... Читати далі »

1898, 5 березня, Житомир


Я такий радий, дитино моя, що дістав од тебе хоч відкритку. А то мені бозна-що здавалося: і листи пропадають, і моя Вірунечка забула мене, і не любить мене, і не хоче до мене писати, і, певно, нездорова або вдома що погане сталося, словом – ходив, мов очманілий, і не міг заспокоїтися. Хоч, звісно, твоя відкритка, по 3 днях без листів – і не задовольнила мене, а все ж я дякую тобі за н ... Читати далі »

1898, 4 березня, Житомир


Знов не було від тебе листа, Вірунечко. Це вже починає мене тривожити: або листи пропадають, або вдома не все добре. Коли б хоч відкриточка, хоч слівце, а то нічого. Знаючи твою акуратність і дбайливість за мій спокій, я дуже турбуюся, не відбираючи од тебе листів. Коли й завтра не буде – телеграфую.

Позавчора не дістав листа, вчора мав кілька слів і оповістку на 225 карб., а сьо ... Читати далі »