«…чую і бачу на кожному кроці правду свою. І ту правду, якої вони просто не розуміють, яку через щось одягають в свою власну одіж, після чого й називають чимось неподобним. І хочеться мені вивести її голеньку перед очі читачів, такою, якою я бачу її», - писав В.Винниченко у листі до М.Коцюбинського, говорячи про свої твори, що зазнавали гострої критики з боку сучасників і, зокрема, старшого покоління українських письменників. Проте неоднозначний, темпераментний, модерний В.Винниченко, попри будь-яку критику, був одним з тих, чиї книги активно публікувалися і читалися не лише в Україні, але й поза її межами. А п’єси уже на початку ХХ століття ставилися на сценах європейських театрів.
...
Читати далі »