«І думка така: поет повинен бути людиною. Такою, що повна любові, долає природне почуття зненависті, звільнюється од неї, як од скверни. Поет – це людина. Насамперед. А людина – це насамперед добродій. Як би було краще жити, я б віршів не писав, а – робив коло землі. Ще зневажаю політиків. Ще – ціную здатність чесно померти. Це більше за версифікаційні вправи!». Василь Стус. Двоє слів читачеві.

6 січня минає 85 років з дня народження Василя Стуса – видатного українського поета, перекладача, публіциста, прозаїка, правозахисника, дисидента і політв’язня СРСР, члена Української гельсінської групи, учасника акції протесту у кінотеатрі «Україна» 1965 р., борця за незалежність України у ХХ ст., лауреата Шевченківської премії (1991 р., посмертно), Героя України (2005 р., посмертно).

Цього дня ми з особливим трепетом згадуємо його поезії і трагічний життєвий шлях, намагаємося вкотре розгадати феномен постаті Стуса і пізнати його як людину, чия місія, думка і творчість за своїм масштабом виходили далеко за межі епохи «шістдесятих». Яскраві штрихи до портрета митця знаходимо у споминах Михайлини Коцюбинської та сучасників-«шістдесятників», листах, критичних нарисах та, звичайно ж, творах і старих світлинах.

З нагоди 85-річчя від дня народження поета у Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику М.Коцюбинського представлено виставку бібліотечних матеріалів та світлин «Дорога болю». Ознайомлення з нею – можливість ще раз спробувати пізнати таїну життєвої місії Василя Стуса.

Оглянути виставку можна в експозиційному залі музею до 23 січня.