1898, 15 січня, Житомир


Нарешті дочекався від тебе кілька слів, моє ти голуб’яточко.
Я аж посумнів, не маючи так довго звістки про тебе. Думаю, що ти розумієш мене і через те не прохатиму частіш писати.

Учора ввечері нікуди не ходив, сидів удома, читав. Нікого не було.
Сьогодні знов нікуди не піду, бо й ні до кого. Воно у будні, в робочі дні нічого ще, а в свята, коли знаєш, що всі ... Читати далі »