Аматорський знімок «Воздвиженський ярмарок у Чернігові» зроблений на початку 1900-х років на мальовничій Кордівці, в урочищі за східною околицею древнього поліського міста. На підвищенні в заплаві правого берега ріки Десни традиційно у свято Воздвиження ставилися багаті ярмарки. Письменник ще змалку на Поділлі, згодом під час мандрівок як в Україні, так і в багатьох екзотичних країнах, залюбки відвідував різні свята: весілля, святкування Різдва в Італії, турецькі базари в азійській і європейських частинах Стамбула та ін.

Карпати вразили Коцюбинського вишуканими зразками ткацтва, вишивки, писанкарства, оригінальними виробами з дерева, шкіри, глини тощо. Його будинок прикрашали тайстри і дзьобні топірці, свічники, гуцульські  миски, рахви тощо.

Любов до народної культури, знання декоративно-прикладного мистецтва Михайло Михайлович передав своїм донькам і синам.

Воздвиженські ярмарки… Письменника захоплював їх особливий колорит, неповторна атмосфера. Справжнім народним святом були ці ярмарки для Юрка, Оксани, Ірини та Романа Коцюбинських і запам’яталися їм на все життя. Усілякі смаколики, вироби народних майстрів, гра музикантів-аматорів, співи і танці – все це разом творило дивовижну магію. Цілий рік треба було чекати до наступного ярмарку. Це надто довго, і тому діти разом із батьками влаштовували свята за власними сценаріями. Садок на вулиці Сіверянській і простора веранда ставали для них імпровізованою сценою і придеснянськими луками.

Ось як відтворювали побачене і почуте на ярмарку Ірина з Оксаною (за книгою «Спогади і розповіді про М.М.Коцюбинського»): «Восени ми ходили цілою родиною на Воздвиженський ярмарок, який розташовувався на березі Десни. Татові дуже подобався галасливий ярмарковий натовп, і він завжди тягнув нас у саму гущу цього натовпу, туди, де грали троїсті музики, гупали в танцях високими чобітьми, де відбувався торг кіньми, гончарними виробами. Ми дуже любили ці ярмарки і вдома з допомогою тьоті Ліді на веранді ставили свій ярмарок, продавали бублики, сластьони, які тут же пекли на глиняній пічечці. На ярмарку було повно глиняного посуду, який ми заздалегідь ліпили. Оксаночка була одягнена циганкою і ворожила. Я в українському костюмі продавала бублики. А скільки було радощів, коли на гріш купував у нас тато наших виробів!»

Усім, кого зацікавила тема «Воздвиженський ярмарок у Чернігові», рекомендуємо звернутись до вже згаданої книги І.Коцюбинської «Спогади і розповіді про М.М.Коцюбинського», розділ «Ярмарок», аби ще більше дізнатися про ці події в житті губернії початку 1900-х років (стор. 50-57).