Перекласти оповідання, новели, повісті Михайла Коцюбинського на європейські мови мали за честь для себе як аматори-студенти, так і відомі лінгвісти Старого Світу. Таким чином, болгари, чехи, румуни, австрійці, поляки, німці, угорці, шведи, естонці, латиші, американці ще за життя Коцюбинського отримали змогу насолодитися такими шедеврами, як «Харитя», «Дорогою ціною», «Посол від чорного царя», «Цвіт яблуні», «Intermezzo», «Persona grata», «Для загального добра», «На віру» та інші.

Газети, календарі, часописи різних країн уміщували твори про життя українців, молдаван, кримських татар, євреїв, італійців. Прихильні рецензії супроводжували публікації як окремих творів Михайла Коцюбинського, так і цілих його збірок, виданих у Стокгольмі, Празі, Відні, Варшаві.

Зростав авторитет української літератури в усьому цивілізованому світі. Цьому сприяла копітка праця перекладачів Б.Лепкого, А.Єнсена, В.Харвата, І.Бочковського, О.Гузара-Павлюка, М.Рудницького, І.Будза, Г.Стрипського та ін.

Серед найбільших прихильників таланту М.Коцюбинського і невтомних популяризаторів його творчості в Європі був австрієць Вільгельм Горошовський. Публіцист і перекладач, упорядкував і видав у своєму перекладі антологію української прози «Ukrainische Erzahler» (Прага, 1909), в якій і надруковані були твори Ю.Федьковича, Д.Мордовця, О.Стороженка, І.Нечуя-Левицького, Б.Грінченка, М.Коцюбинського, Т.Бордуляка.

Твори Михайла Коцюбинського Вільгельм Горошовський перекладав німецькою мовою, друкував їх у газеті «Berliner Tageblatt», журналах «Ruthenische Revue», «Ukrainische Rundschau». Окрема книжка «Pro bono Publico» вийшла 1909 р. у Відні. Твори «Для загального добра», «На віру», «Під мінаретами», «Він іде» надзвичайно зацікавили слов’янського і німецькомовного читача і критику. Численні рецензії європейських критиків, палких шанувальників українського слова Горошовський регулярно надсилав авторові. Знайомство і листування з Михайлом Коцюбинським спонукали Вільгельма Горошовського постійно працювати над своєю українською мовою.

Особисті зустрічі естетичних однодумців дуже сприяли цьому. Безліч приємних вражень принесло їм спілкування у Відні на початку червня 1909 року. По дорозі до Італії М.Коцюбинський зупинився у В.Горошовського, побував на обіді, який влаштували для українця німецькі журналісти. Книжка «Pro bono Publico» зробила ім’я М.Коцюбинського серед німців, з’явилося чимало статей і рецензій. Увечері письменник катався на американських гірках та інших атракціонах, був на балу віденської прислуги.

8 червня у листі до дружини Михайло Михайлович згадував: «В неділю обідав у Горошовського, там мене так приймали, такий обід для мене зробили, що аж соромно. В серветку загорнули навіть подарунок – ланцюжок». Повертаючись з Італії додому в липні, Коцюбинський знову заїхав до Горошовських. Про ту щасливу мандрівку влітку 1909 року нагадує спільне фото Михайла Коцюбинського і Вільгельма Горошовського.