«Татку, напиши нам ще казочку!» До Всесвітнього дня казки 20 березня | 12:38 | ||||
Багато людей в усьому світі відзначають 20 березня Всесвітній день казки. Його мета – залучити аудиторію до читання повчальних дитячих оповідок, організація публічних читань та інших заходів, які б популяризували цей жанр літератури. «Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони стали ще розумнішими, то читайте їм більше казок», - Альберт Ейнштейн. Чи знаєте ви, що перу Михайла Коцюбинського також належить кілька казок: «Про двох цапків», «Про двох кізочок», «Чого ж вони зраділи?», «Івасик та Тарасик», «Десять робітників». Писав він їх у власному чернігівському будинку для своїх дітей. Про це дочка письменника Ірина Михайлівна так писала у своїй книзі «Спогади і розповіді про М.М.Коцюбинського»: «Тато каже: «Дітоньки, зараз почитаємо казки». Ми уважно слухаємо про дурних упертих цапків, які не хотіли поступитись один перед одним і загинули. Про Івасика і Тарасика. Про десять робітників-пальців, що допомагали працювати. Нас, дітей, дуже здивувала ця казочка. Ми ворушили своїми пальчиками і дивувались, що вони такі маленькі, але можуть бути помічниками в роботі. Розказував тато і про рибку, яку спіймали. Особливо шкода було рибку. Навіщо її замордували? Це ж батько для нас написав ці казки. І від того вони нам ще миліші, ще цікавіші. «Татку, напиши нам ще казочку», - прохає Юрко. Тато розказує нам казку про «Правду і Кривду», про «Сон та дрімоту». Питається сон дрімоту, Де ми будем ночувати?.. І нам уявляється, як братко – сон хороший – і сестриця дрімота заглядають з плота до нашої хати…». Отож, Михайло Коцюбинський був умілим майстром не лише імпресіоністичної прози, а ще і коротеньких оповідок для дітей. Відомо, що з 12-ти сторінок рукописів М.М.Коцюбинського, не знайдено 2 останні, тому й неможливо встановити точної дати їх написання. Власне, навіть невідомо, чи були вони узагалі датовані. Автор не надав їм великого значення і взагалі не планував їх друкувати. Створені вони були ніби жартома. Коцюбинський десь натрапив на цікаві малюночки, акуратно повирізував їх і наклеїв на чисті картки паперу, а під кожним малюнком дав зв’язані між собою підписи, що склали мініатюрні оповіданнячка – казочки. Цю роботу письменник з любов’ю виконав для своїх дітей з дидактичною метою: засудити такі людські вади в характері, як нерозумну впертість, егоїзм, жорстокість, злодійкуватість, гонористість, та уславити працьовитість, лагідність, взаємну поступливість і повагу. Уперше казки Коцюбинського надрукувало київське видавництво «Друкар» у 1919 році. Після смерті М.Коцюбинського, десь у 1914 році, ці 5 казочок із віршем для дітей «Наша хатка» було надіслано з Чернігова до Києва для друку. Але надрукувати їх стало можливим тільки в 1919 році. В колекції експонатів музею зберігається кілька фотокопій з рукопису М.М.Коцюбинського. До наших днів казки Коцюбинського неодноразово перевидавалися. В музеї-заповіднику можна придбати видання з 5 книжечок, в якому український текст подається поряд із англомовним. Для тих, хто хоче ще раз ознайомитися із творами для дітей Коцюбинського, подаємо текст казок. Про двох цапків З одного берега йде до річки білий цапок, а з другого берега надходить чорний цапок. І той хоче через річку перебратися, і другий. А через річку кладка. Така вузенька, що тільки один може перейти, а двом тісно.
А дві кізочки-то були розумнішими. Стрілись вони на вузенькій стежечці. З одного боку стежечки глибокий рів, а з другого - висока та крута гора. Розминутися ніяк не можна. Постояли вони, постояли, подумали-подумали, а тоді одна кізочка стала на коліна, перевернулась на бік, лягла на стежці і притиснулась спиною до гори. Десять робітників Зайшов я колись до одної жінки в хату - Одаркою звали жінку. Дивлюсь, а у неї в хаті так чисто, гарно так: діти умиті, чисто одягнені, обід зварений. Івасик та Тарасик Івасик ловив рибку. Все, що зловив, склав у кошичок, закинув кошичок на плечі та й іде додому. Побачив його Тарасик та й тихенько, тихенько за ним. Думає, як би витягти рибку. Чого ж вони зраділи? Прийшов Данилко до річки рибу ловити. Сів коло мосту, скинув брилик. Скрізь тихо, нікого нема. Закинув Данилко у воду вудку, чекає, чи зловиться рибка?
| |||||
Категорія: Публікації | Переглядів: 1403 | Додав: marije4ka07 | Рейтинг: 5.0/2 | |
Всього коментарів: 0 | |