«Така пізня, така тепла осінь видалася цього року», - каже герой фільму І.Миколайчука Михайло Руснак, залишаючи домівку у пошуках кращої долі. І на спомин про тепло цьогорічної осені «Клуб українського поетичного кіно» зібрався до перегляду надзвичайно настроєвого і глибоко ліричного фільму.

Під час своєї поїздки на кінофестиваль у Мар-дель-Плата Іванові Миколайчуку випала пам'ятна зустріч з українцем-емігрантом з Буковини. Згодом вона стала своєрідною передісторією до створення фільму «Така пізня, така тепла осінь», задум якого не один рік  виношувався автором та був втілений у 1981 році.

Ця кінострічка - історія повернення додому, повернення до своєї землі, свого коріння. Для Михайла Руснака, що поховав на чужині доньку, і через півстоліття, майже втративши зір, повернувся в край, де був щасливим, вона стає своєрідним одкровенням. А для Орисі – онуки Руснака – ця подорож стає поверненням до свого істинного єства через віднайдене кохання. Саме разом з буянням цього почуття і проявляється в її душі отой невидимий зв’язок, що єднає з родиною і рідним краєм.

Фільм, який проймає до глибини душі і спонукає до роздумів, неабияк вразив гостей заходу. Після перегляду обговорення кінострічки тривало уже за чашкою запашного чаю, де кожен мав змогу поділитися своїми враженнями. 

А наш кіноклуб вже планує нову зустріч, яка відбудеться у грудні, тож стежте за нашими анонсами!