21 березня чимало країн у світі відзначають Всесвітній день поезії. Заснувала його організація ООН з освіти, науки та культури ЮНЕСКО ще 1999 року задля того, аби заохотити різні держави пропагувати написання та читання поетичних рядків. Акцентуючи увагу на значення поезії для розвитку світової культури, ЮНЕСКО назвала її символом людського духу, який не лише об’єднує, а і зміцнює людство.

Про поезію по-особливому говорили і класики української літератури. Так, наприклад, Іван Франко назвав поезію «кристалізацією життя», а Ліна Костенко пише, що «…поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».

Михайло Коцюбинський, відомий багатьом як автор прозових творів, теж писав вірші. Його поетичні спроби належать до 1880-1890-х років. Окремі вірші були навіть опубліковані; більше того, в середині 1890-х років Борис Грінченко запропонував Коцюбинському видати їх окремою книжкою. Письменник спочатку погодився, а потім у листі від 20 лютого 1895 року відповів категоричною відмовою: «Щодо обіцяних віршів моїх, то вибачайте на цей раз, мушу зректися обіцянки. Переглянувши пильно ті вірші, я запевнився, що то така мізерія, котрою не варт вдруге компрометуватися».

Вперше поетична спадщина Коцюбинського була зібрана і опублікована разом у виданні: М.Коцюбинський, Твори в чотирьох томах, К., Держлітвидав України, 1941.

У Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику М.Коцюбинського збереглося кілька рукописів його поезій: «Наша хатка», «Вечір», «Як променем щастя…», «Як раннім морозом побитії квіти…» та інші.

Поезію «Наша хатка» Михайло Коцюбинський завершив 29 березня 1890 року у Вінниці. Вперше надрукували її у журналі «Дзвінок», 1890 рік, ч.8, стор.57. Це був перший по-справжньому самостійний твір письменника, з яким він дебютував на сторінках преси. Передрук твору у збірнику «Проліски» (Одеса, 1893) був першою публікацією письменника на Наддніпрянщині.

У рукописі вірша «Наша хатка» 5 строф. Третя строфа в першодруку і в наступних виданнях опущена. Автограф має виправлення, закреслення, зроблені рукою автора.

Вірш «Вечір» написаний у 1891 році в селі Лопатинці. Вперше його було надруковано в «Ілюстрованій бібліотеці для молодіжі і селян» 1892 року, кн. 4, стор. 50. Друга редакція побачила світ у журналі «Дзвінок» 1893 року, ч.13-14, 13 (25) липня, стор. 103.

Автограф першої редакції написано на аркуші поштового паперу, без дати. На першій сторінці рукопису рукою письменника зроблено помітку: «Надрук. в «Бібліот. Для молодіжі», 1892 р., ч. 117 за квітень і ч. 15 «Дзвінка», 1893 р.

Поезію «Як променем щастя…» Коцюбинський завершив приблизно під кінець 1880-х років. Уперше її було надруковано в «Записках історично-філологічного відділу УАН», кн. 15, 1927, стор. 127-128. В рукописі автора немає заголовку. В тексті маємо кілька виправлень червоним чорнилом. Трішки пізніше було віднайдено автограф перших шести рядків цього вірша на звороті 6-ї сторінки рукопису статті «Шевченкова могила» з посвятою: «Шановній пані Н.Г.».

Вірш «Як раннім морозом побитії квіти…» було написано приблизно 1887 року, а вперше надруковано в «Записках історично-філологічного відділу УАН», кн. 15, 1927, стор. 127. Відомі автографи двох редакцій поезії. Першодрук було здійснено літературознавцем С.Козубом за автографом, що зберігся у Марії Федорівни Михневич-Мальчевської і мав посвяту «Марусі М.». Від тривалого і недбалого зберігання цей рукопис розпався на шматочки, деякі з них загубилися. Публікатор реставрував закінчення рядків, що були на втрачених частинах рукопису, користуючись пам’яттю М.Міхневич-Мальчевської.

Є ще один автограф цієї поезії, який знайшли в архіві Коцюбинського у Чернігові. Скоріш за все, це пізніша редакція твору. Посвяти «Марусі М.» в рукописі вже немає. В кінці перших двох рядків позначено олівцем кількість складів – 12.