Часом маленькі живописні замальовки можуть багато розповісти про свого творця і світ довкола нього. Наприклад, цікавим експонатом з колекції нашого музею є невеличка олійна картина, на якій зображена старовинна козацька полковницька садиба на річці Снов у Седневі. Створена у 1916 році, вона переносить нас на сто років тому у мальовниче селище поблизу Чернігова. Її автором є видатний український художник Фотій Степанович Красицький. У серпні минає 150 років з дня його народження.

Народився майбутній видатний художник та педагог 12 серпня (за старим стилем) 1873 року  у селі Зелена Діброва Звенигородського повіту Київської губернії, що нині належить до Черкаського району Черкаської області. Походив з багатодітної родини. Його батько – Степан Антонович Красицький – був сином рідної сестри Тараса Шевченка Катерини, матір – Харитина Самсонівна – уроджена Матлахова. Початкову освіту здобув у сільській школі. Ще з дитинства захоплювався малюванням, тож вчитель, вбачаючи хист Фотія, порадив батькам віддати його в науку.

У 15 років Фотій Красицький з торбиною повною малюнків прийшов до засновника Київської рисувальної школи Миколи Мурашка. Відзначивши неабиякий талант хлопця, М.Мурашко оселив його у себе вдома, згодом познайомив з М.Лисенком, М.Старицьким, Лесею Українкою. Київська громада підтримала талановитого хлопця і призначила йому на час навчання у школі грошову допомогу, якої вистачало на оплату житла та харчів.

Протягом чотирьох років (з 1888 по 1892) Фотій навчався у Київській рисувальній школі М.Мурашка у майстерні М.Пимоненка. Після її закінчення два роки продовжував навчання у Одеському художньому училищі у Киріака Костанді. З 1894 по 1901 рр. Фотій Красицький здобував мистецьку освіту вже у Вищій художній школі при Імператорській академії мистецтв, де його вчителем став Ілля Рєпін, котрий підтримав захоплення свого учня українською старовиною. Саме останній високо оцінив одну з найвідоміших робіт Ф.Красицького – картину «Гість із Запоріжжя», котру Рада Імператорської Академії мистецтв придбала у автора за 600 рублів, що було неабиякою честю для випускника. По завершенню навчання митець отримав «диплом із правом на чин Х класу при вступі на державну службу з правом викладання малювання в навчальних закладах».

У 1903 р. художник оселився і почав працювати у Києві. Багато часу приділяв малярству, створюючи портрети тих, з ким його зводила доля, зокрема М.Грушевського, І.Франка, Л.Українки, І.Карпенка-Карого, М.Старицького тощо. Проте художня праця не давала Фотієві Красицькому прибутку достатнього для проживання, тож він змушений був шукати посади вчителя малювання.

1904 року твори Ф.Красицького вперше починають виходити на листівках у видавництві «Квітка». Відчутну фінансову і моральну підтримку митець отримав під час виставки робіт українських художників у Львові 1905 року, де йому вдалося продати кілька своїх робіт.

Після виставки митець вирушає на Полтавщину, де у селі Козацькому знайомиться з Ганною Крикотень, котра стане йому дружиною і справжньою музою, а ще подарує йому п’ятеро дітей. Родина оселяється у Києві у будинку, котрий називають «Замком Річарда», а згодом перебирається в дім на Пріорці.

У січні 1906 р. починає друкуватися український сатиричний журнал «Шершень» і Фотій Красицький активно долучається до оформленні видання, зокрема створює ілюстрації для перших обкладинок окремих номерів і карикатури.

Митець глибоко шанував пам’ять свого знаного родича – Тараса Шевченка – і прагнув, щоб кожна сім’я могла придбати його портрет. Виконавши поличчя Кобзаря літографічним способом, Ф.Красицький поширює його у вигляді листівок, вартістю 20 к. З цього часу художник отримує статус «неблагонадійного».

Працював викладачем живопису у Київському художньому училищі, художньо-друкарській школі, Миргородському художньо-керамічному технікумі тощо. Створив перший в Україні посібник «Рисування та малювання» (1929). 1929 р. проходив по справі Спілки визволення України.

Через хворі на ревматизм ноги художникові з часом стає усе важче працювати. До того ж 1934 р. арештовують зятя Олексу Влизька – чоловіка дочки Фотинії. Попри намагання Фотія Степановича захистити глухонімого поета, той гине у в’язниці, а доньку художника з дитиною висилають з України за Урал. 1937 р. арештовують іншого зятя – письменника Петра Мельника. Його дружина – дочка Фотія Красицького – Ірина з сином були під вартою вивезені до Башкирії. Наслідком переживання родинних негараздів для художника стає інсульт. Проте митець не втрачає надії, продовжуючи писати книгу, малювати та навіть беручи участь у з’їзді радянських письменників 1938 р.

У червні 1941 року відкрилася перша персональна виставка Ф.Красицького. Але з початком бомбардувань Києва художник з родиною замість експонування змушений глибоко закопати картини у саду на Пріорці, що призводить до чергового погіршення стану здоров’я митця.

На початку червня 1944 року Фотій Красицький відійшов у вічність. Поховали художника на Куренівському цвинтарі. 1963 р. його прах було перенесено на Байкове кладовище у Києві.

За життя митець створив десятки живописних полотен, на яких зображав діячів української культури, пейзажі улюблених місць, жанрові картини з української старовини та побуту селян і, звичайно ж, образи за творами Т.Шевченка. Нині його твори є окрасою колекцій багатьох українських музеїв, зокрема, і Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.Коцюбинського.