«В його саду по весні 1901 й 1902 років цвіла прекрасна лілея. Ясно-червона елегантна квітка, здавалось, зібрала в себе все тепло сонця, всю його ніжність і ласку, і всю красу того, що було навколо неї, заслухалась власних потаємних мрій і почувань і стояла в саду, мов зачарована. Блідими перед її вродою були всі квітки, що розцвітали поруч неї. Вульгарною й буденною була гра їх кольорів. А вона стояла в святобливому ореолі, ніжна красуня, і взивав її Коцюбинський і його родина – «царицею саду».

Так, то справді була цариця саду. І цвіла вона в саду Коцюбинського. І здавалось, що в ній живе душа його». Такими ліричними рядками починає свої спогади про Михайла Коцюбинського його сучасник Микола Чернявський ... Читати далі »