Це була друга мандрівка Михайла Коцюбинсього на італійський острів краси, чудес і спокою – Капрі. Старі і нові капрійські знайомі всіляко намагалися розважити гостя мальовничого острова в Тірренському морі. Це були морські прогулянки човном, риболовля, огляд гротів, поїздки в Неаполь до театру, навіть гра в карти.

Про деякі подробиці відпочинку Михайла Коцюбинського дізнаємося з кількох листів письменника до дружини. «Засмалився вже, як циган, але ще більше засмалюся… Досадно, що не можна купатися… От я тільки дивлюся, як купаються другі, аж заздрісно», - констатує Михайло Михайлович 19 червня 1910 року.

У наступному листі до Віри Устимівни він пише: «Познайомився тут з одним доктором, поляком з Герцеговіни, який радить мені роздягатися і лежати на сонці. Вже два дні роблю се, скидаю все, лишаюсь тільки в сорочці і лежу на березі години 2-3 вранці. Купатися він теж абсолютно забороняє. Знайомість з доктором і його жінкою курйозні, вони як почули мою фамілію од когось, то все добивалися познайомитися зі мною, бо вони – поклонники моїх оповідань, які читали в польському перекладі, і читали добре, бо все пам’ятають».

Не маючи по кілька днів звісток з дому, письменник дуже сумував за рідними. Це мало поганий вплив на його самопочуття, доводилося приймати ліки, аби стабілізувати фізичний стан. «Доктор каже, що все те од того, що серце втомлене і ненормальне. Купатись мені не можна зовсім, ніколи, ні в морі, ні в річці, через те, що у температурі, нижній як 28 градусів, може наступити параліч серця. Так казали і київські доктори, так говорить і знайомий лікар на Капрі. Можна брати тільки ванни в 28-29 градусів. Часом я буду брати ванну в готелі», - йдеться у листі від 3 липня.

Інколи погода псувалася, і доводилося навіть вдягати пальто. Як теплішало, Михайло Михайлович оживав знову. Цікаву світлину, зроблену на Picolа Marina, з коротким коментарем, письменник надіслав дружині: «Посилаю тобі фотографію, щоб ти бачила, як я гріюсь над морем. Не знаю, чи пізнаєш мене. Фотографію зробив доктор-поляк… Я лежу на ковдрі, яку він приніс для мене зі своєї вілли. Далеко з псом стоїть німецький художник Шіц, за ним жінка доктора, далі італійський князь Караччіолі, потому адвокат зі Львова Льовенгерц, лежить коло мене англічанин, а стоїть американець. За Шіцом видніються камні-фаральйони. Я поки що беру сонячні ванни в сорочці, але думаю почати і без сорочки».

Зауважимо, що зовнішній вигляд Коцюбинського контрастує з купальними костюмами решти чоловіків на знімку. Письменник одягнений у сорочку з краваткою, темні штани з підтяжками, взутий у черевики. На голові має феску, придбану в Стамбулі на критому турецькому базарі.

Минуло кілька днів. Частіше надходять листи від рідних. Втішений письменник почувається набагато спокійніше, знаючи, що у Чернігові все гаразд.

«Лучче сплю, більше їм і з більшою користю гуляю. Досі я брав сонячні ванни в сорочці, сьогодні почав без сорочки, а завтра буду лежати на сонечку над морем, в купальному костюмі. Це дуже добре для мене. Досадно, що буду на Капрі ще не більше 18 днів, а потому поїду» (з листа від 15 липня).

Тривалі прогулянки, дієтичне харчування, позитивні емоції зробили свою справу і Михайло Михайлович насолоджується сонцем і морем ще більше: «Вже знов, після перерива, беру сонячні ванни і обливаюсь морською водою, хоч ноги і плечі ще трохи попечені і болить шкура на них, але я закриваю спечені місця і все купаюсь на сонці» (19 липня). «Жалко мені розставатися з Капрі, з тутешньою природою, сонцем і повітрям», - писав М.Коцюбинський напередодні від’їзду з Італії. Попереду була мандрівка в Карпати і «роман з Гуцульщиною».