До дня пам'яті Михайла Коцюбинського | 12:38 | ||||
Пропонуємо Вашій увазі спогади лікаря Миколи Стражеска, який опікувався письменником у київській клініці, а також провідував у Чернігові. Великий життєлюб Я двічі виїжджав до Чернігова для консультації. Вже через місяць після від’їзду Коцюбинського з клініки, в лютому, вдруге - на початку квітня, вже днів за чотири до смерті. Тоді я їхав до нього з тяжким почуттям, добре знаючи, що нічим йому допомогти не можна. І дійсно, я знайшов хворого з великими набряками, жовтухою і одухою, через яку він постійно вимагав кисню. В низеньких, маленьких кімнатах його власного будиночка було душно, і хворий весь час просив відчиняти вікна. День якраз випав чудесний, ясний, сонячний, як це трапляється ранньої української весни. Через вікна було видно за Десною заливні луки. На деревах садка, що оточував будинок, набрякли бруньки; земля була вогка, де-не-де пробивалася вже молода зелена травичка і перші жовтенькі квіточки. Крізь відчинене вікно до кімнати вливалося тепле, насичене ароматом ранньої весни, повітря. Пригадую, що коли я ввійшов до кімнати хворого, там була Віра Устимівна, діти та двоє-троє друзів. Побачивши мене, хворий простягнув руку, уважно і пильно подивився мені в очі і сказав: - Дивіться, яка гарна природа, яка краса… а я ось умираю. - І сльози затуманили його зір. Ні у мене, ні у кого з сімї і у друзів не знайшлося слів втіхи. Будь-які банальні слова з боку лікаря до хворого перед смертю звучали б неправдою, а саме неправду Коцюбинський не любив і не терпів - він стояв тільки за правду, яка б тяжка вона не була. І ми мовчали. На другий день я виїхав назад до Києва, попередивши родину, що дні хворого злічені. А через днів чотири професор В.М.Константинович, зайшовши до мене в клініку, сказав, що Михайло Михайлович Коцюбинський сьогодні помер. Ми всі знали Коцюбинського, були дуже пригнічені цією звісткою. Ми розуміли, що українська література втратила одного з найкращих письменників, прекрасного стиліста, майстра української прози, великого художника. Михайло Михайлович любив свій народ, болів його горем і в своїх творах вказував шлях до кращого, вільного і культурного життя. Про цю м’яку гуманну людину, про великого письменника, видатного художника завжди згадуєш хвилюючись, з великою пошаною, і кожного разу жалкуєш, що це талановите життя так рано обірвалося. М. Стражеско
| |||||
Переглядів: 1304 | Додав: kotsiubynska | Рейтинг: 5.0/1 | |
Всього коментарів: 0 | |