Головна » 2015 » Квітень » 21 » До дня пам'яті Михайла Коцюбинського
До дня пам'яті Михайла Коцюбинського
11:10
Весна 1913 року була рання і тепла. Природа прокидалася після зимового сну, відроджувалась у зеленій траві, квітах, співі пташок. А в Чернігові, в будинку по вул. Сіверянській,3 тихо згасало життя. Михайло Коцюбинський, мабуть, найбільше любив весну, і за іронією долі, відійшов у засвіти саме навесні.
Протягом цих кількох днів напередодні дня пам'яті, ми пропонуємо вашій увазі спогади різних людей, які бачили письменника в останні дні його життя.

Останні дні письменника

Я заїздив до Михайла Михайловича щодня. Становище було безпорадне. Але прикутий до ліжка Коцюбинський був духом бадьорий, і ми годинами ще дискутували, як колись, на літературні теми. Я гадав, що Михайло Михайлович не знає про своє становище. Але помилився. За два тижні до смерті він якось сказав мені:
- Аркадію Марковичу! Обіцяйте мені, коли я помру, не залишати родину мою без Вашого дружнього співчуття та моральної підтримки.
Звичайно, я удавано веселим тоном намагався перевести розмову на жарт: мене, мовляв, Михайле Михайловичу, переживете…
Але він узяв з мене таки слово.
Коли я побачив грізні симптоми - набряки, змушений був попередити Віру Устимівну. Та негайно звернулася до Літературного товариства у Києві, що надіслало Стражеска. Наближалася фатальна розв’язка. Гірко ридала в своїй невеличкій кімнаті сліпа мати письменника, Ликера Максимівна.
Вона завжди чекала на мене, намацувала в коридорі руками й благала: «Рятуйте мого Мусю.»
Михайло Михайлович знав, як побивається стара, й просив:
- Тільки заспокойте, заспокойте нещасну мою матір…
Тільки Віра Устимівна та Лідія Михайлівна володіли собою й мужньо переносили своє горе. Приїхав Стражеско. Порадились ми з ним. Чи вжити останньої спроби - влити до вени дигалену? Вирішили - не треба. Зайві муки, а становище однаково безнадійне. Я хотів запросити Стражеска до себе, нагодувати його, але Михайло Михайлович наполягав, щоб ми снідали в його кімнаті. Це був досить сумний сніданок. Стражеско того дня й поїхав.

А.Утєвський

Примітки:

Утєвський Аркадій Маркович - чернігівський лікар, який протягом багатьох років надавав медичну допомогу родині Коцюбинських.
Стражеско Микола Дмитрович - лікар київської клініки, в якій лікувався Коцюбинський взимку 1912-1913 років.
Віра Устимівна - дружина письменника.
Лідія Михайлівна - сестра письменника.

Нагадуємо, що вшанування письменника відбудеться 24 квітня о 12-00 біля його могили на Болдиній горі.
О 19-00 у філармонії прем'єра музично-хорової вистави за творами Коцюбинського "Я перелітав на крилах пісні".
Вхід вільний.


QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Переглядів: 367 | Додав: kotsiubynska | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість