23 вересня цього року минає 125 років з дня народження талановитого поета, педагога, перекладача Аркадія Казки.

Народився майбутній поет у Седневі, проте його юність пройшла в Чернігові. Саме у чернігівські роки відбулося формування світогляду Аркадія Казки, тут він знайшов собі друзів, почав писати поезію.

Найближчим і найвірнішим другом для Аркадія був Павло Тичина. Їх поєднувало багато спільного, зокрема і те, що з дитинства обидва потрапили до Чернігова. Павло навчався в духовному училищі при монастирі, а Аркадій в реальному училищі. Познайомилися у Троїцькому монастирі, де разом співали у церковному хорі.

Перші вірші Аркадія були написані російською мовою, але під впливом П. Тичини почав писати українською. І зрозумів, що це його мовна стихія. Від Павла Тичини він вперше почув, що у Чернігові живе відомий письменник Михайло Коцюбинський.

Для талановитого юнака, який зачитувався творами класиків літератури і пробував себе в канонічних формах віршування, великою мрією стало знайомство зі справжнім авторитетним письменником.

Перше враження від зустрічі з Михайлом Коцюбинським Аркадій Казка зберігав усе життя і розповідав своїм учням. І до нас дійшли спогади Василя Мисика – відомого письменника, улюбленого учня Аркадія Казки: «Чернігів, мій неспокій. Хвилювання. – Ще б пак – мої товариші, однокласник реаліст Микола Саєнко та гімназист Сергій Устименко попередили, що підуть разом зі мною до М. М. Коцюбинського… Я якось не міг собі ради дати, що його там говорити та як себе поводити. Але враз розвіялась ніяковість і напруження, коли в передпокій нам на зустріч вийшла висока, трохи ніби зігнута постать з блідим, якось особливо чистим лицем і з проникливим уважним зором майже чорних променистих очей. Кілька лагідних слів, сказаних приємним тихим тенором – і моє замішання зникло. Натомість охопило почуття внутрішньої гармонійності, врівноваженості, самоповаги. Вилинула думка. Йому хочеться багато про що сказати. Йому можна у всьому довіряти».

Юнаки з захопленням слухали розповіді Михайла Михайловича про літераторів Галичини, з багатьма з яких дружив письменник, в авторському читанні почули уривки з повісті «Тіні забутих предків». Михайло Михайлович відкривав шафи з бібліотекою і показував їм різні видання, які йому надсилали і друзі-письменники, і видавництво наукового товариства ім. Шевченка зі Львова. Більшість творів М. Коцюбинського Аркадій прочитав з особистої бібліотеки письменника.

З того часу залишилось цікаве фото – талановита молодь М. Саєнко, С. Устименко, А. Казка зі своїм літературним вчителем Михайлом Коцюбинським. Саме йому вони розповідали про свої творчі плани, читали перші вірші з довірою і надією на особливу думку і увагу. Михайло Михайлович впливав на молодих авторів, як письменник, що сміливо відстоював право українця на свою літературу, на своє мистецтво на свободу думки. Їм, молодим, щедро віддавав тепло своєї душі, свій досвід і бачив в них майбутнє України.

Можна з упевненістю сказати, що саме з цього літературного середовища сформувався специфічний молодий напрям в літературному житті Чернігова, але на жаль його подальший розвиток обірвали трагічні події в історії нашої країни.

Підготувала завідуюча відділом літературно-меморіального

музею-заповідника Михайла Коцюбинського

Марія Москаленко.