«Коцюбинський любив життя і вмів користуватись ним. Жив він у гарному й сприяючому оточенні. Був центром своєї сім’ї, але й мав багато од неї. Все було пристосоване для того, щоб «таткові», щоб «Мусі», як називали його мама й дружина, Віра Устимівна, було гано жити, щоб не заважати йому, не турбувати дрібницями, коли він сам не захоче того. Правда, він дуже любив свою сім’ю, й інтереси кожного члена її – дорослого й малого, - їх горе і радощі він завжди носив у своїй душі. Але його інтереси, - інтереси вищого порядку, як людини вищих здібностей, письменника й поета, - свято зберігались сім’єю.

Треба дати йому спокій, - подбають, щоб спокій ... Читати далі »

«Ваше перо гладке, радо дітьми читаєтесь, тож не здивуйтесь, коли Вас попрошу спомогати мій “Дзвінок”,» - пише у вересневому листі 1891 року до М.Коцюбинського редактор львівського дитячого журналу «Дзвінок» Володимир Шухевич. Дійсно, Михайло Коцюбинський завжди уважно і любовно ставився до дітей, глибоко розумів психологію дитини, особливості дитячого мислення і світосприйняття. І не дивно, адже 10-річний досвід учителювання дав йому багатий матеріал для написання оповідань для дітей і про дітей. І саме на шпальтах «Дзвінка» відбувся як літературний дебют М.Коцюбинського, так і вперше побачили світ його ранні твори.

130 років тому на початку лютого 1893 року у Вінниці М.Коцюбинський завершує роботу над оповіданням «Маленький грішник». ... Читати далі »