Головна » 2020 » Жовтень » 29

…Хіба я можу впевненим бути, що не відхиляться двері... отак трошки, з легким скрипінням, і з невідомої темряви, такої глибокої та безконечної, не почнуть виходити люди... всі ті, що складали у моє серце, як до власного сховку, свої надії, гнів і страждання або криваву жорстокість звіра. Всі ті, що я не можу розминутись із ними, що мене утомили... Що ж дивного в тім, коли вони ще раз прийдуть... От я їх вже бачу. Ба, ба! Як вас багато...

Се ви, що з вас витекла кров в маленьку дірку від ... Читати далі »

Розділ: Публікації | Переглядів: 57 | Додав: marije4ka07 | Дата: 29.10.2020 | Коментарі (0)

Вітаю Вас Гість