Зоя Василівна Петусь (у дівоцтві Данилевич) народилася 25 грудня (за ст.ст.) 1888 року в селі Козел Чернігівського повіту Чернігівської губернії. З’явившись на світ в родині українських народних вчителів (ДАЧО, Ф. Р–1310. Оп. 1. Спр. 54. Арк. 1) – і батько Василь Федорович, і мати Тетяна Леонтіївна були педагогами – Зоя Василівна все своє життя присвятила викладацькій діяльності.

У 1908 році Зоя Данилевич закінчила Чернігівську жіночу гімназію і вступила на Бестужевські курси, які з успіхом закінчила у 1913 році. Протягом 1914–1922 років вчителювала в гімназії м. Маріуполь. Повернулася до Чернігова разом з чоловіком Андрієм Юхимовичем Петусем (художник, вчитель малювання, у подальшому член Спілки художників України – Авт.), де продовжила свою педагогічну діяльність у міських школах, на робфаці, в зоотехнікумі та в Чернігівському вчительському інституті.

Але не тільки батьки сформували у Зої Василівни характер, стійкість духу, працьовитість та наполегливість у досягненні мети, а й родина Коцюбинських, яку сестри Данилевич відвідували по суботах. У своїх спогадах, датованих 1965 роком, вона пише: «Познайомилася я з видатним українським письменником Михайлом Михайловичем Коцюбинським та його дружиною Вірою Устимівною, навчаючись у старших класах гімназії. І сам письменник, і його дружина привітно ставилися до молоді. На зборах бували цікаві доповіді. Саме там я вперше почула про життя гуцулів. Добре пам’ятаю доповідь Коцюбинського про Франка, яку він робив на зборах «Просвіти». Наприкінці доповіді Михайло Михайлович сказав, що він був би щасливий, якби йому вдалося зацікавити слухачів творчістю цього видатного письменника. Після доповіді ми співали в хорі. Саме в цей день я познайомилась з дочками письменника Оксаною і Іриною».

На той час сестра Зої Леся вже закінчила гімназію і працювала в статистичному бюро, де працював і Михайло Коцюбинський. Із захопленням сестри прочитали його твори «Дорогою ціною» та «Для загального добра», що увійшли до подарованого письменником збірника.     

Далі буде.