Продовжуємо формувати епістолярний портрет М.Коцюбинського.

 Зиму 1912 року письменник провів на південному острові Капрі, рятуючись від чернігівських холодів і морозів. Але листування і творчу працю не лише  не переривав, а й стежив пильно за літературними новинами своїх колег, підтримуючи їх, а іноді й спонукаючи до писання. Про це читаємо у його січневому листі до Михайла Могилянського – юриста, перекладача, і, на той час, початкуючого белетриста.

З Новим роком, дорогий Михайле Михайловичу!

Насамперед будьте здорові – од цього багато залежить – а тоді побажаю ще Вам багато такої праці, яка дала б Вам задоволення. Може б ми тоді частіше стрічались на спільнім шляху – в українській літературі.

Не читав Ваших нових оповідань, а чогось здається мені (і думаю, що не помиляюсь), що в них багато м’якого тону, української лірики, сонця. Бо все це Ви привезли до Петербурга з України – і там, на півночі, мусять голосніше бриніти голоси півдня. Нетерпляче чекаю, коли Ваші оповідання надруковані будуть, і я зможу їх прочитати. Ви знаєте, мені особливо приємно, що Ви вернулися до белетристики, не раз сам я зважувавсь докучати Вам, щоб Ви писали.

Я теж трохи працюю – не похвалюсь, щоб дуже добре, все чогось нездужається, та й люди одіймають у мене багато часу. За місяць я встиг написати одно невелике оповідання, а друге кінчаю. Поки що – дуже незадоволений їми і не знаю навіть, чи надрукую. Хіба вдасться переробити. Досадно, що сонце так світить, а я сиджу за столом та серджусь, що погано виходить. Як тільки скінчу се оповідання, думаю зробити спробу написати щось про Капрі – се мають бути дрібнички, враження, картинки, сонце, море, природа і трошки людини, яка усе те любить. Тоді радикально зміню режим. Буду ходити й збирати собі матеріал, поки сонце світить, а працювати буду тільки увечері. Може се дасть кращий настрій і кращі результати…

Читаю, що в Росії зима, а мені не віриться. Тут так тепло, зелено, гарно, весь острів цвіте, люде ходять без пальта… Морозу ще не було досі, навіть найменшого, а вдень так припікає, що я засмалююсь, коли виходжу на сонце. От би Вам сюди!

Напишіть мені часом. Сповістіть, межи іншим, коли буде надруковане у «Віснику» Ваше оповідання і чи переробили «Наречену»? Цілую Вас сердечно. Вп. пані  Вашу вітаю з Новим роком!

Ваш М.Коцюбинський

Цікавою є відповідь М.Могилянського на цей лист.

Дорогий Михайле Михайловичу!

Завжди радий Вашим листам, а учора зрадів особливо, бо вже не знав, шо й думати, чому ви мовчите? Читав Вашого листа, наче щось казкове. Ви пишете про тепло і сонце. Так вони справді десь ще існують на світі? А я, замерзаючи тут, у темному Петербурзі, одвик і згадувати про них. Від того і занудивсь зовсім. Правда, мав на те особливу рацію, бо як я, здається, писав Вам, увесь час нездужав у мене син.

Нема, дорогий Михайле Михайловичу, сонця, лірики та м’якого тону і в моїх оповіданнях. Навпаки, в них досить жорсткого тону. Треба Вам сказати, що всі вони дуже коротенькі, дія в них перенесена в глибину душі, а температура піднята до білого «калєнія», в якому вже й сонця не помітиш, бо воно здасться гарячим.

«Наречену» обробив і додав до неї ще, вже зовсім коротеньке оповідання «Недоля», да так укупі й одіслав в редакцію «Літературно-Наукового вістника». «Наречену» саму боявся посилати, та й тепер за неї боюсь. З зовнішнього боку вона дуже легко може здатись «порнографічною». А мені буде дуже жалко, як вона не пройде. І жалко тому, що вона кільце в ланцюзі. Виняти його – і весь ланцюг порветься. Відповіді ще не маю… Мені дуже б хотілось, щоб Ви швидше прочитали всі сі оповідання. Знати Ваше враження мені дуже потрібно. Не хотілось би дуже виступати з «Нареченою» в російській пресі. (Чогось мені дуже не хочеться зараз писати по-російськи).

А знаєте, Михайле Михайловичу, якби не Ваші докучання, то я б, мабуть, ніколи не почав писати белетристики. Тому, мабуть, так гостро чекаю, що Ви скажете з приводу написаного. Зараз на черзі ще одно оповідання – тема не дає спокою вже навіть 2-3 роки, та дуже трудна, й не знаю, що з того вийде.

Бажаю всього найкращого, а більш усього здоров’я та легкої і веселої, бадьорої праці.

Ваш Михайло Могилянський

P.S. За мотивами оповідання «Наречена» український режисер О.Бійма зняв один з фільмів телесеріалу «Острів любові» у 1995-1996 р.