Ліна Костенко – це поетеса, чиї вірші сягають глибини душі і дістають звідти слова, що є згустками енергії, сили і правди. У ці березневі дні українська письменниця святкує свій день народження. Аби ще раз привернути увагу до цієї неординарної, непересічної, талановитої особистості, в Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику М.М.Коцюбинського 18 березня відбувся цікавий літературно-музичний захід під назвою «Є поети для епох». Гості зібралися у вітальні меморіального будинку Михайла Коцюбинського, аби за чашечкою ароматного чаю у затишній домашній атмосфері послухати про неї – Ліну Костенко.

Поціновувачі творчості української письменниці дізналися чимало цікавого з її біографії: про дитинство, навчання, родинне життя із поляком Єжи-Яном Пахльовським та другий шлюб із Василем Цвіркуновим, що став для неї справжньою підтримкою і опорою в житті (на жаль, він помер 2006 р). Під час життя у столиці Ліна Костенко органічно влилася у коло шістдесятників, за що й поплатилася – репресії, негласна заборона на друк. Тривале мовчання не породило забуття. Її поезії знали, переписували в зошити, вивчали напам’ять. А від 1977 р. почали виходити книги: «Над берегами вічної ріки», «Маруся Чурай», «Неповторність». Випробування тільки загартували характер, що був і без того міцний.

Чорнобиль став для неї ще одним місцем болю – від 1991 року вона щороку їздила в експедиції разом із Центром захисту культурної спадщини при МНС – рятувати те, що лишилося в покинутих селах. Побачене не просто боліло, а жило з нею і у ній.

«Записки українського самашедшого». Так називається перша прозова книга письменниці. Вона мала просто шалений успіх у читачів. З презентацією цього роману Ліна Костенко побувала у Києві, Рівному та Харкові. Зали скрізь були переповнені.

Авторка має чимало нагород. На цій стезі, мабуть, позмагатися із нею можуть небагато письменників-сучасників. Ліна Костенко  лауреатка Державної премії імені Тараса Шевченка (1987 р., за роман «Маруся Чурай» і збірку «Неповторність»), лауреатка Премії Антоновичів (1989 р., за «Сад нетанучих скульптур»), лауреатка Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000 р.,), нагороджена Почесною відзнакою Президента України (1992 р.,) і орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (березень 2000 р.), має відзнаку «Золотий письменник України», 2012 р. У листопаді 2013 р. УГКЦ нагородила Ліну Костенко, Шимона Редлиха та Зеновію Кушпету третьою щорічною відзнакою імені блаженного священномученика Омеляна Ковча.

У 2015 р. малу планету Сонячної системи № 290127 названо на честь письменниці. 14 липня 2022 року Ліну Костенко нагороджено Орденом Почесного Легіону Франції. А ось від звання Героя України вона відмовилася, сказавши: «Політичної біжутерії не ношу!».

Гості мистецької зустрічі у музеї не лише слухали біографію, поезії письменниці, а і змогли насолодитися звучанням роялю в меморіальному будинку Михайла Коцюбинського. На захід було запрошено викладача-методиста вищої категорії, композитора, автора-виконавицю Руслану Лісову та концертмейстера, викладача-методиста вищої категорії, завідуючу фортепіанним відділом Ірину Рябченко. У чудовому тандемі вони виконали кілька пісень, замилувавши усіх майстерним звучанням. Щиро дякуємо вам за подаровані мелодії!