6 липня відзначається День поцілунків. Свято започаткували британці у XIX столітті, а у пізніше його затвердила Організація Об'єднаних Націй. Тож цього дня ми хочемо ще раз звернутися до епістолярної спадщини Коцюбинського і розповісти вам про поцілунки в сім’ї Коцюбинських.

«Серце моє Вірунечко, рибочко моя, голубочко, донечко єдина! Цілую тебе… скрізь. Пиши, моя голубочко. В суботу писатиму знов.

Поцілуй од мене маму і скажи, що здоров. Не слабуй, серце, і не давай мені слабувати. Чи довезла гостинці?

Цілую всіх, а тебе найбільше.

Твій Муся» (з листа від 2 жовтня 1896 року з Алушти).

«Добридень тобі, моя ясочко! Чи добре виспалась? Дай свої устоньки, очки, бровенята. Цілую без ліку».

«Цілую тебе так міцно, як кохаю. Твій навіки.

Маму поцілуй від мене» (з листа від 5 жовтня 1896 року з Алушти).

«Голубонько моя! Я такий радий, що одібрав сьогодні від тебе писульку, що аж поцілував її замість тебе…

…Цілую тебе, рибонько моя. Будь мені здоровенька та веселенька. Не журись, не сумуй, а підскакуй, тільки не дуже.

Маму од мене і всіх поцілуй» (з листа від 6 жовтня 1896 року).

«Я здоров. Поцілуй од мене маму. Бережіться застуди і будьте мені всі здорові та веселі. Кохаю тебе, рибочко. І цілую палко, як тільки вмію. Твій Муся» (із листа від 27 вересня 1896 року).