Головна » 2023 » Березень » 27 » «Це не гра, це переживання, такі могутні, сумні або й веселі, що їх не забудеш ніколи!» До Міжнародного дня театру 27 березня
«Це не гра, це переживання, такі могутні, сумні або й веселі, що їх не забудеш ніколи!» До Міжнародного дня театру 27 березня
10:00

27 березня чимало країн світу відзначають Міжнародний день театру. Цього дня театр вшановують як надбання культури й вітають із цим святом усіх його працівників – від режисерів і акторів до касирів.

Міжнародний день театру відзначається щорічно 27 березня з 1962 року. Заснували його у Відні на IX конгресі Міжнародного інституту театру (MIT) при ЮНЕСКО. Відповідно до свого статуту діяльність інституту театру спрямовується на «зміцнення миру і дружби між народами, на розширення творчої співпраці всіх діячів світу».

Перші театри почали з’являтися у Греції, потім у Китаї, Індії, а в X столітті зароджується Європейський театр. Слово «театр» походить від грецького «theatron», і означає місце для видовищ, а також місце, що використовується для показу драматичних творів мистецтва перед публікою.

Театр дарує справжню фабрику емоцій. І хто хоча б один раз побував на виставі, той більше ніколи не залишався байдужим до цього виду мистецтва. Ось так не байдужим до театру був і Михайло Коцюбинський. Усі ми за знаємо, що він цінував красу та естетику, тому, звичайно, не міг оминути своєю увагою театральне дійство. В юнацькі роки він брав участь в аматорських гуртках. У зрілому віці за найменшої можливості відвідував театр.

Кожну зустріч з акторами на театральній сцені Михайло Михайлович дуже цінував. І тому не міг пропустити таку подію, як відзначення 25-річчя творчої діяльності  української акторки і театральної діячки Марії Заньковецької. До цієї дати товариство «Просвіта», яке тоді очолював Михайло Коцюбинський, підготувало вітальну адресу, де було написано таке: «…Кожен, хто тільки знає українську сцену, хто знає її діячів, той ніколи не забуде Вашого імені, не забуде його і історія України…

Ми не маємо змоги перечислити тут усі Ваші заслуги для рідного краю; ми не маємо змоги змалювати тут силу вашого таланту – та й це, певне, краще зроблять ті, котрі присвятять свій час розгляду нашої штуки, - ми тільки щиро бажаємо Вам довгого віку, сили, енергії, так як Україні бажаєм найбільше таких людей, як Ви!» Звернення, окрім Коцюбинського, підписали також М.Жук, В.Коцюбинська, Т.Шкуркіна-Левицька, І.Шраг.

Була до вподоби Михайлові Коцюбинському і опера. Цікаві спогади про це залишив український поет, прозаїк, перекладач, критик Богдан Лепкий. Він добре запам’ятав тепле спілкування з Михайлом Коцюбинським у Кракові «…Ввечері пішли ми до театру. Що грали, не пам’ятаю, але що грали знаменито, це можна сміливо сказати, бо в краківськім театрі були тоді Камінський, Висоцька, Сольський, Зельверович, Морозовська та інші найкращі актори.

- Ох і грають! – хвалив їх Коцюбинський. – Наші побутовці не гірші артисти, але, коли би ви побачили Заньковецьку. Боже ти мій! Невже ж може бути більша артистка від неї? Це не гра, це переживання, такі могутні, сумні або й веселі, що їх не забудеш ніколи!».

Того дня Коцюбинському пощастило побачити роботу польського режисера і драматичного актора Казиміра Камінського, польської актриси, що стала популярною за виконання багатьох головних ролей у драмах Шекспіра, та Людвіга Сольського (справжнє прізвище – Сосновський) – провідного актора драматичних театрів у Кракові, Львові та Варшаві.




QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Категорія: Публікації | Переглядів: 183 | Додав: marije4ka07 | Рейтинг: 5.0/2 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість