5 лютого у музеї-заповіднику М.Коцюбинського відбудеться нова зустріч в межах мистецького проєкту «Клуб українського поетичного кіно». 

Цього разу ми запрошуємо до перегляду кінопритчі «Криниця для спраглих» (1965). Фільм є дебютною режисерською роботою Юрія Іллєнка та сценариста Івана Драча. Спільна робота двох талановитих авторів у радянські часи була заборонена за «ідеологічні збочення» і пролежала на полиці понад двадцять років перш, ніж знайшла свого глядача.

Чому варто переглянути цю стрічку? Бо це цілком новаторський фільм: мінімалістичний звукоряд у поєднанні з оригінальною побудовою кадру, насичений алегоричними образами, з неймовірною атмосферою, яка поглинає тебе з кожним кадром, ставлячи більше питань, ніж відповідей. Під час кіноперегляду та обговорення ми спробуємо разом осягнути блискучий авторський задум, закодований в образах, рухах, звуках фільму.

Отже, до зустрічі у вітальні будинку Коцюбинських вже цієї неділі о 12.00.

Вартість участі у заході - благодійний внесок на підтримку ЗСУ.

Кількість місць обмежена. Попередня реєстрація за телефоном обов'язкова!

Телефон для довідок і реєстрації: (097) 465 70 91, (063) 065 61 49.

До речі, сама ідея проєкту виникла спонтанно з підготовкою до кіноперегляду стрічки С.Параджанова «Тіні забутих предків», котрий відбувся в музеї у січні з нагоди 99-річчя видатного українського і вірменського кінорежисера. Саме з виходом на екрани цього незабутнього фільму в українському кінематографі формується нова мистецька течія - українське поетичне кіно. У ньому на противагу радянському реалізму на перший план виходить візуальна виразність, сюрреалістичні та етнографічні мотиви. Серед характерних рис українського поетичного кіно – тяжіння до притчевості, етнографізму, крім того, його витоки знаходимо у ранніх традиціях вітчизняного кінематографу, започаткованих О.Довженком.

Сьогодні твори українського артгаузу (від англ. art-house) 1960-1970-х рр. є надзвичайно цікавими для перегляду як з мистецької точки зору, адже у них в незвичній для сучасного глядача манері засобами кінематографу актуалізуються одвічні проблеми буття людини, так і в розгляді їх з точки зору історико-культурного контексту епох: на час створення і на крізь призму сприйняття сучасного глядача.