Головна » 2022 » May » 1 » «Жити! Я жити хочу!»: до річниці від дня смерті Михайла Коцюбинського
«Жити! Я жити хочу!»: до річниці від дня смерті Михайла Коцюбинського
16:33

На вулиці стояв теплий квітневий день, будинок заливало сонячне світло, знадвору доносилися пахощі  весняних квітів. Змарнілий від хвороби чоловік лежав на канапі у найбільшій кімнаті будинку – у своєму робочому кабінеті. Він відчував, як сили покидають його, а холодна рука смерті простягає до нього свої тонкі пальці. «Жити! Я жити хочу!», - говорив Михайло Коцюбинський та намагався спіймати поглядом сонячні промінці, що пробивалися у вітальню через відчинені балконні двері. Хвороба серця не відпускала, і 25 квітня 1913 року воно зупинилося.

Доля подарувала Михайлові Коцюбинському неабиякий талант, але життя його не було довгим. Класик української літератури прожив усього 48 із половиною років. Останні 15 із них минули в Чернігові – місті, що сьогодні стало північним форпостом країни. У 1898 році сюди приїхав Коцюбинський разом із своєю сім’єю: дружиною Вірою Устимівною (її дівоче прізвище – Дейша), синочком Юрком, мамою Гликерією Максимівною та рідною меншою сестрою Лідією Михайлівною. У Чернігові сім’я Коцюбинських збільшилася. У родині народилося ще трійко діток: Оксана, Ірина та Роман. Четверо дорослих та четверо дітей жили у просторому та зручному будинку з великим садом, де так любила не лише відпочивати, а і працювати вся родина.

Оселившись у Чернігові, у добротному дерев’яному будинку на вулиці Сіверянській, 3 (нині вулиця названа на честь письменника), Михайло та Віра Коцюбинські посадили перед парадним входом ялинку. Її гості Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського можуть побачити і нині – за понад сто років крона ялинки розділилася на кілька частин так, що здалеку здається, нібито на цьому місті росте багато дерев.

Чернігівський період творчості письменника – найплідніший. Це час розквіту таланту письменника. Саме тут з-під його пера вийшли такі твори, як «Тіні забутих предків», «Fata morgana», «Цвіт яблуні», «Дорогою ціною», «Лялечка». Пізніше Ірина Коцюбинська згадуватиме, як батько саме для них, дітей, удома писав казки: «Тато каже: «Дітоньки, зараз почитаємо казки». Ми уважно слухаємо про дурних, упертих цапків, які не хотіли поступитись один перед одним і загинули. Про Івасика і Тарасика, про десять робітників-пальців, що допомагали працювати… Це ж тато для нас, дітей, написав ці казки. І від того вони нам ще миліші, ще цікавіші».

У Чернігові Михайло Коцюбинський спілкувався з багатьма іншими письменниками, що тут проживали: Борисом Грінченком, Володимиром Самійленком, Миколою Вороним, подружжям Кулішів. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття у Чернігові діяла солідна учена Архівна комісія, яка видавала науковий збірник. Тут була і інтелігентна громада, яку очолював адвокат Ілля Шраг. У Чернігові Михайло Коцюбинський очолив Просвіту. Роботі на просвітницькій ниві він віддавав чимало сил та енергії. Чернігівська Просвіта запрошувала до міста письменників, акторів, музикантів, ставала ініціатором створення бібліотек, музеїв.

У Чернігові Михайло Коцюбинський мав своє улюблене місце прогулянки – Болдині гори.  Там він просив свою дружину поховати його після смерті. Його заповіт було виконано, і нині на Болдиних горах є могила Михайла Коцюбинського, а поряд – його вірної дружини Віри Устимівни. На могилі письменника височіє пам’ятник, над яким працювали скульптори Флоріан Коцюбинський, Семен Андрійченко та архітектор Яків Ковбаса. Для онука Михайла Коцюбинського, скульптора Флоріана Коцюбинського, це була на той момент одна з перших масштабних робіт.

Михайло Коцюбинський – письменник, твори якого безсмертні. Він був витонченим пейзажистом та глибоким психологом людської душі. Міг словом торкнутися її найпотаємніших глибин. Більшість творів Михайла Коцюбинського здобули популярність далеко за межами нашої країни. Відомий літературознавець Сергій Єфремов вважав, що Михайло Коцюбинський «…належить до тих світочів людськості, які з фізичним одмиранням все-таки не вмирають, які переживають покоління і покоління й навіть по хвилевому потьмаренні своєї слави новим і дужчим загораються вогнем життя, несучи його до гурту своїх поклонників».

25 квітня 2022 року виповнюється 109 років від дня смерті Михайла Коцюбинського. Тож давайте цього дня ще раз згадаємо про Великого Сонцепоклонника, автора шедевральних творів, що нині живуть не лише в літературі, а і в кіно, музичному та театральному мистецтві. Справжній Геній вічно житиме у своїх творах!

Марія Коробко, вчений секретар музею-заповідника М.М.Коцюбинського




QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Категорія: Анонс | Переглядів: 49 | Додав: marije4ka07 | Рейтинг: 5.0/2 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Guest