Мов вихоплені з дитинства… Володимир Сенцовський мешкає в Борзні, за освітою він філолог, за професією – журналіст, за покликанням – письменник, причому дитячий. Тисячі дітлахів читають його книжки «Хлоп’ята з Тополиної вулиці», «Оленка не хоче спати», «Дивень-ранок», «Зелена неділя», «У затінку серця», «Привези мені, тату, сонце», «Лицар і Попелюшка», «Забілина альтанка», «Борзенка», «Тихий берег, шум ласкавий хвиль», «Народження Ікара», «Грицики», «Несуть лелеки у дзьобах веселку», «Дванадцять місяців», «… І в синій маєчці літа», «Повість про велике кохання, яку я ще напишу…» та багато інших. Його дитячі оповідання, вірші, смішинки друкувалися і друкуються в дитячих читанках і хрестоматіях, у журналах «Барвінок», «Малятко», «Перець», звучать у дитячих передачах по радіо.
Вагому оцінку його творчості дали відомі письменники. Скажімо, Євген Гуцало у листі до автора писав: «У «Дивень-ранку» прості й милі дитячі речі, світлі, по-доброму наївні, тобто близькі безхмарній юній психіці, яка ще чарується поезією світу». А Віктор Кава, теж дитячий письменник і наш земляк, зазначив: «Коли я прочитав його збірку «Привези мені, тато, сонце», то мовби мурашки забігали по моєму тілу – ось вона, поезія в прозі, ось нащадок великого Степана Васильченка...» З виходом «Зеленої неділі» молодшого колегу привітав Микола Вінграновський.
Оповідання Володимира Сенцовського легкі, щирі, веселі. Ніби вихоплені з дитинства самого автора, що минуло в загубленому, мов рукавичка, невеликому і мрійливому селі Носелівка, серед неповторної, озвученої заливистим солов’їним тьохканням та лелечим клекотом, природи. Читаєш їх і ніби сам повертаєшся в незабутні, світлі, а заразом, з далечини прожитого, вже й трішечки сумні, дитячі роки.
Нині на здобуття найшановнішої на Чернігівщині літературно-мистецької премії ім. Михайла Коцюбинського висунуто щонайновіші книжки Володимира Сенцовського «Глибинка, повита туманом» і «Лава під каштаном». Гадаю, комісія з присудження цієї відзнаки не помилиться, назвавши серед лауреатів і автора цих талановитих книжок. Тим більше, що серед лауреатів премії зовсім немає дитячих письменників. Хоч Михайло Коцюбинський теж писав для найменших читачів, сповідуючи, як і нині, одну незаперечну істину – для дітей треба писати так, як для дорослих, тільки краще.
Володимир Сапон, Деснянська Правда.
|
QR-код посилання на сторінку. Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.
|
|
|
|