«Хто ви, отче Волянський?» - таку назву має дослідження Василя Гуменюка, науковця Львівського літературно-меморіального музею Івана Франка. Стаття вміщена у виданні Чернігівського заповідника Михайла Коцюбинського «Наукові записки» (випуск перший, 1996).

Національно свідомий священик греко-католицької церкви Олекса Миколайович Волянський (1862-1947) вірою і правдою служив Богові та Україні впродовж усього життя. Крім парохіальних обов’язків, які отець Олекса виконував ревно і строго, він цікавився політикою і літературою, мав багатющу бібліотеку.

Завдяки сприянню Олекси Волянського Михайло Коцюбинський здобув яскраві враження від Гуцульщини і написав чудову повість «Тіні забутих предків». За часів парохування о.Волянського у Криворівні це карпатське село його зусиллями перетворилося на справжню «Мекку» паломництва культурних діячів України з обох боків Збруча.

Ціла плеяда видатних українських письменників, художників, етнографів побувала у гостинній домівці отця Волянського у Криворівні: Михайло Грушевський, Гнат Хоткевич, Федір Вовк, Ольга Кобилянська, Леся Українка, Володимир Гнатюк, Олександр Олесь, Іван Франко із синами.

Про спілкування у Криворівні 1910 року Тарас Франко згадував: «Тато сказав нам заздалегідь, що в Криворівні перебуває славний новеліст, автор «Фата моргана» Михайло Коцюбинський.

…Незважаючи на поганий стан здоров’я, Коцюбинський завжди був бадьорим. Ходив по горах, розмовляв із гуцулами, записував їхні перекази. А пізніше написав прекрасну повість з гуцульського побуту «Тіні забутих предків»…. Коцюбинський постійно бував у компанії своїх давніх друзів: він – завжди елегантно одягнений, з паличкою, Гнатюк – з невідступним біноклем, Франко – з кошиком для грибів.

Часом ішли всі три в гостину до місцевого діяча Волянського, енергійної і розумної людини…».