Головна » 2021 » Жовтень » 12 » «В моїй душі гніздилася любов…» До 85-річчя від дня народження Івана Драча
«В моїй душі гніздилася любов…» До 85-річчя від дня народження Івана Драча
12:30

Іван Драч – український поет, кінодраматург і громадський діяч. Народився 17 жовтня 1936 року на Київщині в селі Теліжинці  Тетіївського району. Перша книжка поезій письменника «Соняшник» вийшла в 1962 році. Автор понад 50 книжок тільки українською мовою. Також книжки та добірки віршів Івана Драча виходили у перекладах у США, Канаді, Німеччині, Польщі, Франції, Росії.

Автор сценаріїв до фільмів «Криниця для спраглих», «Камінний хрест», «Іду до тебе», «Пропала грамота». Лауреат Державної премії  імені Т.Г.Шевченка в 1976 році. В 1989 році очолив Народний рух України за перебудову. Народний депутат Верховної Ради України трьох скликань. Своєрідною візитною карткою поета стала його «Балада про соняшник», про яку сам автор писав, що це вірш-таємниця, про яку не знаєш, як вона народжується, але коли вона лежить написана на білому папері, тоді й сам дивуєшся і віриш, що ти щось можеш».

Поезіє, сонце моє оранжеве!

Щомиті якийсь хлопчисько

Відриває тебе для себе,

Щоб стати навіки соняшником.

Іван Драч належав до літераторів-шістдесятників. Як писав Іван Дзюба, це покоління було дивовижним генетичним вибухом – немовби українська земля поспішала народити нові таланти на зміну знищеним сталінським терором у 30-ті роки.

Іван Драч у музеї

До кращих представників естетичного дисидентства належали Ліна Костенко, Микола Вінграновський, Іван Драч, Борис Олійник. Поезія Івана Драча особливо виділяється глибоким почуттям свідомого українства, любов’ю до своєї рідної землі Теліжанської.

Легко і без напруги западають в душу його поетичні шедеври «Дві сестри», «Самотня ластівка», «Лист до калини».

Все більше нікому писать мені листи.

Залишилась, калино, тільки ти.

Вже ось і тітка, як остання гілка,

Геть одчахнулась з нашого причілка.

Період шістдесятництва був благодатний для української літератури – національний модерн тому і національний, що був немислимий без традиції, в основі якої була культура в широкому розумінні слова, в її гуманістичному вимірі. Бо по той бік культури – варварство, хамство, примітивізм. Про це нам хотів сказати Іван Драч у своїх кращих поетичних творах.

І наша ученість добром не підкута –

То лжа єсть прелюта…

Бо за чином згідно зі своєю дорогою знайде людина заплату – сказано у Святому Писанні. Тому перекладаючи на свою сучасну дійсність значуще слово поета, політика, просвітника і будителя української душі, мусимо бути відповідальними «за все живе» в Україні.

У своїх творах останнього періоду автор нещадний самооголеністю і саркастичністю, його поезія правдиво передає усвідомлення сповзання України в прірву.

Пасуться кози на твоїх руїнах,

Батурине, мій орле сивих сліз.

Це з круч твоїх гетьманська Україна

Пішла на чорториї під укіс.

Коли такі люди відходять за обрії у кращі світи – помер Іван Драч на 82-му році життя 19 липня 2018 рокі – у часі і просторі блукає відчуття осиротілості. Замало лише нашої доброї пам’яті, потрібна ще й сприйнятність Драчевих помислів, ідеалів,  світовідчувань, а найбільше – нашого чину в становленні свого Роду, Народу, України.

Марія Москаленко, зав.відділу Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.М.Коцюбинського




QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Категорія: Публікації | Переглядів: 68 | Додав: marije4ka07 | Рейтинг: 5.0/2 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість