З листів, надісланих Михайлом Михайловичем з Кононівки, дізнаємося про теплі стосунки у родині Коцюбинських і про активну громадську діяльність самого письменника і його дружини. Пропонуємо до вашої уваги черговий лист М. Коцюбинського.

[1908], 6 липня, Кононівка.

23 червня. Кононівка.

Дорога моя Вірунечко! Вчора послав тобі листа, а сьогодні пишу вдруге.

Весь вчорашній день провів дуже гарно: удвох з Єв[генієм] Хар[ламповичем] їздили ми в с. Нечипірівку, верстов 20 звідси, до одного сліпого і дуже цікавого пана. Місця там незвичайно гарні, весь час я гуляв серед гречок та лісів квітучої липи – і аж в Кононівку привіз той запах. По дорозі якось розговорилися з Чи[каленком], і він каже, що висилать гроші через Теплівку незручно, бо йому доведеться тоді їхати за ними, краще вишли на адресу: Киев, Б. Подвальная, 6, Редакція газети “Рада”, для передачи Е.Х. Чик[аленко], а я візьму гроші од нього, коли буду виїздити до Леонтовича.

Почуваю себе добре, хоч вчорашній обід був для мене незвичайним: сардина, балик, мариновані карасі, раковий холодець, мед (такий, що п’ють). Сьогодні од 8 години до самого обіду, себто 5 годин, пробув в полі, любувався, записував, смалив лице на сонці. Зараз дощ. Пишу листа і, може, сам одвезу на вокзал, коли дощ перестане. Дістав листа од Єремієва, що лічиться на Кавказі од нічниць, але йому все ж погано.

Як там з Вами? Чи здорові всі, чи удасться тобі “Коза”. Дуже жалкую, що не можу бути на той день в казьоннім саду. Коли б було ближче – поїхав би. Чи наші діти співають в хорі? Опиши мені, як все пройде у Вас. Чи тепліше в Чернігові? Тут уже 2 дні тепліше, хоч перепадають дощі.

Що нового з пошти? У мене таке одноманітне життя, що нічого нового немає. Набираюсь сил од природи, од сільського повітря. Стараюся нічим не турбувати себе. Нічого не читаю (хоч тут є гарна бібліотека), ледве переглядаю газети. Мені жалко кожної хвилини, яка марнується в хаті. Люди мені так обридли, що ще й досі з трудом переношу їх, і тільки безлюддя дає мене спокій.

Зараз такий йде дощ, як з відра. Гримить. Невже пропало гуляння? Ні, надіну плащ, візьму – зонтик – і в поле.

Спасибі діточкам, що написали до мене. Так мені приємно було прочитати Ваші листи. Не одповідаю кожному, а всіх разом цілую і дякую. Тато тепер став таким лінивим, що нічого не хоче робити: тільки спить, їсть і гуляє. Зате приїде такий грубий, що вчотирьох не обнімете, як переріз.

Як ти себе почуваєш, Вірунечко? Скоро вже побачимось. Приїду, певно, 1-го, найпізніше 2-го, а це вже близько, тиждень. Як здоров’я мамине, чи Лідя поправилась? Цілую тебе і всіх наших. До скорого побачення. Ще цілую.

********************************************************************************************************

Примітки.

Нечипорівка – нині село Яготинського району Київської області.