Головна » 2015 » Червень » 29 » У пошуках «інтермецо»: листи з Кононівки
У пошуках «інтермецо»: листи з Кононівки
17:01

Безлюддя, спокій і тиша поступово повертають М. Коцюбинському добре самопочуття. Відчуваючи позитивний вплив природи на свій стан здоров’я та настрій, письменник намагається якомога більше часу витрачати на прогулянки. Свій кононівський побут він детально описує у листах до Віри Устимівни.

 

 

1908, 29 червня, Кононівка.

16 VІ 908. Кононівка.

 

Дорога Вірунечко! Сьогодні дістав твій другий лист (я пишу четвертий) - і аж веселіше стало. Добре, що Ви всі здорові. Я теж починаю поправлятися, їм дуже багато і з апетитом. Думаю, що як приїду додому, Ви мене не пізнаєте, такий буду широкий. Стіл тепер покращав, бо приїхав Чикаленко з небогою і навезли продуктів.

 

Опріч цих двох, гостює ще гімназистка Волошина, дочка Чикаленкового і мого знайомого. Панни хоровиті і кислі, по цілих днях сидять в своїй хаті, бояться сонця, дощу і роси і мені не заважають. З Чикаленком я теж умовився, щоб ми не заважали один одному – і я ходжу гуляти сам. Тут степ, лісів нема, як я вже писав тобі – і от я придивляюсь до степу та записую. Завтра збираємось їхати з Чикаленком до його знайомого, верстов за 20, коли буде погода, бо сьогодні ½ дня дощ і холод. Але я все-таки був сьогодні у полі 8 годин, хоч і мок.

 

До Леонтовича, певно, не поїду, бо він казав Чикаленкові, що виїде на село не раніш, як після Петра і Павла, себто тоді, як я маю їхати вже додому. Ну, що ж робити. Трохи жалко, та обійдуся. Додому хочу приїхати так, щоб ще захопити трохи твого отпуску і погуляти разом. Значить, властиво, скоро побачимось, тижнів за 2. Тепер моя думка направлена тільки на те, щоб поправитися. На новому місці (в великому домі) я дві ночі не спав, і це дуже стурбувало мене; тепер уже сплю години 8-9, бо лягаю часом в половині десятого. Словом, так змінив своє життя, що не знаю, як знов дома буду привикати до нових порядків. Молока випиваю не менше, як 5 склянок на день, і взагалі їм часто і багато. Шлунок такий добрий, як ніколи.

 

Нічого не читаю, газети тільки переглядаю. Взагалі стараюся нічим не турбувати своїх нервів, а тиша на полі або на сінокосі заспокоює їх дуже добре. Через те я і тікаю туди од усіх, про це знають і ніхто не в претензії на мене.

 

Спасибі тобі, що ти подробно пишеш мені про все. Хотів би частіше мати листи від тебе, та знаю, що це не так легко зробити. Пиши хоч від[к]ритки, коли не зберешся на лист. Я живу, як рослина, нікого і нічого не бачу та не чую, то й не маю жодних новин. Цілую тебе, Вірунечко, і всіх наших. Будьте здорові, веселіться, спочивайте і мене не забувайте. Ще раз цілую і обіймаю.

 

Твій Муся.

****************************************************************************************************** 

Примітки.

...товариша Чикаленкового і мого знайомого – йдеться, очевидно про українського етнографа О.Ф. Волошина.

...після Петра і Павла... – тобто після 29 червня (12 липня за новим стилем).

 

Читайте також: Михайло Коцюбинський у спогадах сучасників: гостини у Зарванцях.




QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Категорія: Публікації | Переглядів: 414 | Додав: Kotia | Рейтинг: 5.0/2 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість