Під час свого перепочинку у Кононівці Михайло Коцюбинський прагне якомога більше часу проводити на лоні природи, уникаючи спілкування з людьми. Разом з тим він не полишає спроб узятися до написання нових творів, про що і розповідає дружині у листах.

1908, 26 червня, Кононівка

13, п’ятниця. 1908. Кононівка.

        Дорога дитино! Як бачиш, пишу до тебе, не чекаючи одповіді на мій останній лист. Коли б і ти так робила, було б дуже добре. Почуваю себе непогано з боку фізичного. Зате, лишившись на самоті, тільки тоді почув я, як сильно втомлений я душею. Людей просто не переношу, а коли, гуляючи десь, бачу людину, то тікаю, щоб не стрітись. Читати теж не можу. Писати почав, та й кинув. Не хочу. Якась така мрачна тема, важка, а тут і так невесело. Лучче буду гуляти, спочивати, читати книгу природи, збирати матеріал. Як зберу, то щось напишу. Тепер перенесли мене до великого дому серед парку. На 10 кімнат я один, тиша повна. Та в хаті я не сиджу. Встаю в 6 або 6 ½, гуляю до 8, у 8 їм яйця, яєшню, печену картоплю, молоко, каву або чай, що сам загадаю. По сніданку гуляю серед поля до 1-ї, коли обід. Розкопав собі спаржу і салату. Видумую сам страви. О 14-ій полуденок, - кисле молоко або що інше, знов гуляння до 8, коли дають вечерю, а по вечері, о 10 спати. Їм доволі багато, більше, ніж вдома. Сьогодні було навіть м’ясо, десь роздобули. Коли б стояла погода, а то 2 дні у нас йшли дощі і було холодно, навіть і сьогодні холодний вітер.

        Поки що я задоволений одпуском. Смутився трохи, що не можу писати, а тепер примирився, лучче зберу матеріали та поправлюсь, а потому зможу писати і вдома. Так полюбив зелені простори, сонце, що мені жалко години, проведеної у хаті.

        Вірунечко! Чи ти напевне будеш у Києві? Як будеш – телеграфуй мені, я приїду до тебе, бо звідси до Києва тільки 4 години їзди. Дуже хотів би побачитись з тобою.

        Як там Ви всі? Чи здорові, чи веселі, чи гуляєте? Як мама, чи сидить на сонці, а не в холодку. Попрохай її, щоб більше була на сонці, тоді поправиться. А Лідя як там, чи здорова?

        Од Леонтовича не маю ніякої одповіді. Сподіваюся, що таки напише. Чогось звідси довго йдуть листи. На пошту посилають щодня, але, певно, тоді, коли поштовий поїзд пішов вже, і лист лежить до другого дня. Од тебе я дістав теж тільки на третій день.

       Що там нового з пошти? Що чувати в Чернігові? Я тільки з газет знаю новини та ті, що ти напишеш. Пиши до мене, Вірунечко, хоч небагато, хоч відкриточку, аби я був спокійний, що Вам всім нічого лихого не сталося. Тоді я буду поправлятися, бо не буду турбуватися нічим. Цілую Вас всіх. Може, діти напишуть?

Твій Муся.

        Певно, у нас в садку гарно, цвіте все?

        Напиши. Цілую.

*******************************************************************************************************           Примітки.

        Якась така мрачна тема... – йдеться про початок роботи над новелою “Intermezzo”.