У кожній родині довгі зимові вечори минають по-різному. Давайте разом розгорнемо книгу спогадів Ірини Коцюбинської та дізнаємося, як проводили час взимку діти відомого українського письменника.

«…Мама допомагала татові виховувати дітей. В довгі зимові вечори, коли тато писав свої твори, зачинившись у вітальні, або коли виїздив за кордон, мама читала нам твори класиків світової літератури: Толстого, Достоєвського, Тургенєва, Гончарова, Гюго, Золя, Діккенса. Вона прищеплювала нам любов до класичної музики, кожного вівторка водила на концерти. Слідкувала за тим, щоб ми знали іноземні мови, особливо французьку, займаючись з нами сама, а то і запрошувала француженку, яка давала нам приватні лекції. Розвивала любов до спорту.

Якось ми, діти, з татом і мамою пішли ввечері до будинку статбюро, що містилося на Петербурзькій вулиці за Червоним мостом. Йшов пухкий, лапатий сніг. Було тепло й тихо. Ми розчервонілись, бо хотіли швидше дійти. Тато через земство купив нам лижі, і ми поспішали їх одержати. Лижі прості, широкі – такі, на яких ходять на півночі. До них є палки з кружальцями на кінцях та ремінці. Повернулись додому пізно, а тому хоч і кортіло, але прогулянку відклали до другого дня.

На другий день тато показав нам на городі, як треба їздити на лижах. Там добре кататись, бо місця досить, та й місцевість нерівна, зі схилами, так що лижі самі добре несуть вниз. Спочатку важко було керували лижами. Вони весь час наїжджали одна на одну та перехрещувались, і ми падали, провалювались в глибокий сніг. Згодом ми почали їхати рівніше, сміливо спускались с гори. Тато любив на нас дивитись, коли ми приходили знадвору, розчервонілі від холоду, приносили свіже морозне повітря в своїй одежі та, сміючись, розказували, як катались на крижині з гори. Батько замовив нам ковзани, санки. Хотів, щоб ми займались спортом і були здоровими».