Олександра Михайлівна Білозерська-Куліш (літературні псевдоніми Ганна Барвінок, А.Нечуй-Вітер) увійшла в літературу як прозаїк, автор творів з народного життя. У центрі їх уваги був народний побут, етнографічне його змалювання. Якщо конкретизувати тематику літературного доробку Ганни Барвінок, то її цікавила доля жінки у сім᾿ї. Оповідання О.Куліш – це «здебільшого фотографічні малюнки, мало не етнографічно записані з життя, що подають цікавий матеріал до народної психології, звичаїв, побуту» (С.Єфремов). А галицький критик М.Венгжин писав: «Вона живе життям народа, думає його думками, іде за ним. Ганна Барвінок – немалий талант, справжній поет жіночого горя і щастя. Вона малює нам у своїх творах яркими і зовсім природними красками вірні портрети українського жіноцтва. Вона так близько підходить до душі своїх героїнь, що й справді почуваєш, наче б вона сама жила їх життям, сумувала їх сумом і раділа їх щастям».

Народилася Ганна Барвінок 23 квітня (5 травня) 1828 року у Борзні (Чернігівська губернія). Походила вона з роду Білозерських, який дав Україні багато славних діячів. Так, її брат Василь Білозерський – громадський і літературний діяч, журналіст, видавець «Основи», один з організаторів Кирило-Мефодіївського братства. Другий брат Микола Білозерський – фольклорист, етнограф (видавець збірника «Южно-русские летописи»), редактор «Черниговских губренских відомостей». Долучилася до літературної праці сестра Олександри Михайлівни – Надія Забіла (дружина Номиса), що була автором поезій, кількох прозових творів, мемуарів.  Більш відомими стали її донька Надія (псевдонім Наталка-Полтавка) й онука – Надія Кибальчич. А онука Любові Білозерської (старшої сестри О.Куліш) – письменниця Любов Яновська.

Олександра Білозерська отримала домашнє виховання та освіту. Трохи навчалась у приватному пансіоні. У 1847 році вийшла заміж за Пантелеймона Куліша. На весіллі старшим боярином був Т.Шевченко. Після розгрому Кирило-Мефодіївського товариства виїхала до Тули за місцем заслання чоловіка. Після звільнення із заслання подружжя Кулішів жило в Петербурзі, а з 1883 року оселилося на хуторі Мотронівка на Чернігівщині.

До літературної праці спонукав Олександру Михайлівну чоловік. У 1860-му році надруковані перші її оповідання – «Восени літо», «Лихо не без добра». Пантелеймон Олександрович був редактором і видавцем творів дружини, деякі з них, як-от «Русалка», він високо цінував і вважав, що він прославить Ганну Барвінок.

За жанрами доробок письменниці був такий: психологічно-побутові оповідання («Сирітський жаль», «Хатнє лихо», «Нещаслива доля»), художній нарис («З дороги»), ідилічні твори («Вірна пара»), казкове оповідання («Русалка»).

 Особливо яскраво талант Ганни Барвінок розкрився як організатора видання творів П.Куліша. З її ініціативи та участі з᾿явилися друком «Оповідання» (Бахмут, 1900 р.), «Хуторні недогарки», «Драмована трилогія», «Маруся Богуславка», перевидана російською і українською «Чорна рада» та ін. Нею задумане багатотомне видання всієї спадщини Пантелеймона Олександровича, листування. Заплановано було 22 томи, кожен по 500 сторінок (під. Редакцією І.Каманіна). Однак вдалося видати тільки 5 томів із задуманого.

Багато зусиль було спрямовано на видання Біблії, яку переклав українською П.Куліш. І якщо Новий Завіт уже був надрукований 1880 року, то над Старим Завітом працював Пантелеймон Олександрович останні роки життя. Власне за його перекладом і помер, не довівши роботи до кінця. З допомогою І.Пулюя та І.Нечуя-Левицького ця робота була завершена, 1904 року повна Біблія українською з᾿явилась у Відні.   

Ганна Барвінок – організатор меморіального музею П.Куліша, який був створений на основі збережених документів, власних речей письменника, а головне – будинку. Клопоталася письменниця і про будівництво школи імені П.Куліша у Борзні. А ще пані Кулішева вшановувала пам᾿ять Пантелеймона Олександровича щорічними громадськими панахидами біля могили в день його народження.

За кілька тижнів до смерті О.Куліш готувалася до проведення щорічної панахиди та відзначення 50-річчя своєї літературної творчості, що призначене було на 27 липня 1911 року.

 19 липня з останнього листа до І.Шрага довідуємося про погіршення її стану, та все ж Олександра Михайлівна запрошувала свого багаторічного кореспондента на це святкування, а за кілька днів зупинилося серце Ганни Барвінок. Похована письменниця на своєму колишньому хуторі біля дорогих їй людей – чоловіка Пантелеймона Куліша і брата Василя Білозерського.

В музеї-заповіднику експонується виставка, присвячена Ганні Барвінок.

Галина Степанець, головний зберігач фондів музею М.Коцюбинського