«Ви, найбільш шанований мною письменник український, сила й краса літератури нашої» - так високо оцінив Михайло Коцюбинський творчість - найбільш таємничої особи в українській літературі - Панаса Мирного (Рудченка), 175-річниця від дня народження, якого виповнюється 13 травня.

Необхідність конспірації та надзвичайна скромність змусили письменника приховувати власне ім’я. Лише у 1913 році розкрито псевдонім, указано вік, освіту, службову і письменницьку діяльність П. Рудченка. З нагоди 50-річного службового ювілею в київському тижневику «Спутник чиновника» (№30) була опублікована невеличка інформація «Юбилей А.Я. Рудченко». В ній йшлося про те, що святкує його видатний український письменник.

Панас Мирний народився 13 травня 1949 року у Миргороді, на Полтавщині в сім’ї бухгалтера повітового скарбництва. Батько Яків Григорович Рудченко, потомок козацького роду , а мати Тетяна Іванівна була дочкою невеличкого містечкового чиновника Гординського. У родині Рудченків панувала старосвітська атмосфера: дотримувались постів, релігійних свят та звичаїв. Загалом їх життя мало чим відрізнялось від життя заможних селян. Змалку Панас (дома його звали Фонек) дивував своєю недитячою спокійністю і замкнутістю. Його вихованням займалась няня Оришка, яка розказувала багато казок. Казки няні, пісні дівчат( дворової челяді), вплинули на світогляд малого Панаса. Хлопець навчається спочатку у Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищах. Рано пішов працювати. Починає службу канцелярським служителем Гадяцького повітового суду. Одночасно цікавиться фольклором, заводить словничок української мови. Робить перші проби пера. Наступного року він переходить у повітове казначейство помічником бухгалтера, а згодом, після короткочасного перебування у Прилуках, займає цю ж посаду в Миргородському казначействі. «Пригадалась моя служба і в Гадячому, і в Прилуці, і тута. Невесело, і як невесело! зробилось на душі,- наче камінь хто звалив на хилі груди. Задумався я над життям свого брата-чиновника. Непривітне воно само по собі, те сидіння з дня у день над столом, те брязкання на щотах, те составлення усяких свєдєній та відомостів, само тоді уїдається у серце, а коли ж нема хіті до того робить, коли робиш ради куска хліба, - о, яке невеселе і тяжке таке життя!» - писав письменник у своєму щоденнику.

З 1871 року й до самої смерті Панас Рудченко живе і працює в Полтаві, займаючи різні посади в місцевій казенній палаті.

Хоча й не любив свою роботу, але був старанним працівником. Дослужився до чину дійсного статського радника і був нагороджений орденами святого Станіслава, святої Анни ІІ ступеня, святого Володимира ІV ступеня.

У часи Емського указу, заборони українського слова, не варто було і сподіватися, що будуть надруковані його твори, та ще й виплачені гонорари. Перші твори побачили світ у 1872 році у львівському журналі «Правда», під псевдонімом Панас Мирний. Згодом, у Женеві, у 1880 році, був надрукований роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», написаний у співавторстві з Іваном Біликом. Завдяки Михайлу Старицькому, який видавав на Наддніпрянщині альманах «Рада», в середині 1880-х починають друкуватися твори Панаса Мирного - перші дві частини роману «Повія» та оповідання. Пізніше виходять збірник творів письменника «Збираниця з рідного поля» та комедія «Перемудрив». Він друкується і в західноукраїнських збірниках та журналах твори: «Лови», «Казка про Правду та Кривду», «Лимерівна», переспів «Дума про військо Ігореве» та ін. Панас Мирний активно займається громадською діяльністю. Бере участь у нелегальній роботі революційного гуртка «Унія», утвореного у Полтаві. Під час обшуку в нього знайшли заборонені політичні видання. Але якимсь дивом він залишився на свободі.

Майже у 40 років Панас Якович одружився з капітанською донькою Олександрою Шейдеман. Подружжя виховало трьох синів.

Митець спілкувався з багатьма діячами української культури: Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким, Іваном Карпенком-Карим, Марком Кропивницьким, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Марією Заньковецькою, Кесаром Білиловським та іншими. Зокрема, під плідним впливом творчості Панаса Мирного Михайло Коцюбинський формується як письменник. Про це він пише у листі: «Ваші твори мали великий вплив на мене: опріч величезного літературного хисту, який зразу зачарував мене , я бачив в них широкий та вільний розмах думки- власне те, чого не стає мало не всім нашим белетристам».

Панас Якович не сприйняв більшовицький переворот. Але, щоб утримувати велику сім’ю, був змушений працювати в Полтавському губернському фінвідділі.

Помер письменник 28 січня 1920 року. У Полтаві, в будинку, де проживав П. Мирний, було створено літературно-меморіальний музей.

Інна Аліференко, зав. відділом Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.М.Коцюбинського