У когорті видатних українців другої половини 19 ст. поважне місце займає постать Олександра Олександровича Русова. Філолог та історик, етнограф і фольклорист, він був одним із фундаторів української статистичної науки.

Одружений з нашою відомою землячкою Софією Федорівною Ліндфорс, він дуже полюбив Чернігів і зробив багато для його культурного й літературного розвитку. Подружжя Русових було серед тих справжніх українських патріотів, що складали словник української мови, видавали українські журнали, збірники, альманахи, писали українські підручники, збирали народну творчість. Протягом 1876-1879 років Русови перший раз поселилися в Чернігові і зразу ж їх помешкання стало осередком культурного життя: «…часто збирались у нас, співали хором, підготовляли українські концерти. Олександр завжди співав з моїм супроводом на фортепіано» - згадувала Софія Федорівна у книзі «Мої спомини». Своєрідним культурним центром Чернігова в 70-ті роки було статистичне бюро губернського земства, де працював Олександр Русов. Під його керівництвом був зроблений статистичний опис Чернігівської губернії. Русова обрали повітовим  і губернським гласним, він очолив комісію з питань народної освіти.

З теплотою і любовʼю відгукувався про подружжя Русових Ілля Шраг, знакова постать тогочасного Чернігова, без якого ні одне добре діло не починалось. «Надзвичайну гармонію виявляло подружжя Русових: перейняті однаковими пориваннями, одними думками, однаковою любовʼю до людини та щирим бажанням працювати на користь громадянства, гуманні, з широкою освітою, вони мали особливу здібність гуртувати людей коло корисної праці».

         Русови були ініціаторами створення першої громадської бібліотеки в Чернігові, яка стала потужним просвітницьким центром, обʼєднала навколо себе все культурне громадянство. Щоб зібрати кошти для бібліотеки, влаштовували українські вистави, публічні лекції, концерти класичної музики. Софія Федорівна була упорядником концертів, а Олександр Олександрович виконував сольні партії, бо мав гарний голос, артистично виконував роль Мартина Борулі у відомій українській виставі. У другий період свого проживання в Чернігові, в 1894-1899 роках, вони близько зійшлися з такими відомими родинами як Борис Грінченко і Марія Загірня, Михайло і Віра Коцюбинські, що обʼєднували навколо себе в той час письменницькі сили: Володимир Самійленко, Микола Чернявський, Григорій Коваленко, Микола Вороний та інші. Русови активно взялися до видання українських книжок для народу. В меморіальній бібліотеці М.М.Коцюбинського і до цього часу збереглися підручники С.Русової «Буквар» і «Початкова географія», популярні перекладні видання для дітей про життя художника Рафаеля «Божа іскра».

На жаль, доля судила подружжю Русових переїздити з одного місця на інше, причиною чого були особливості статистичної роботи Олександра Олександровича, але звʼязки з Черніговом ніколи не переривалися. Русови були в курсі всіх культурних новин міста, писали листи, обмінювалися книгами, були членами чернігівської «Просвіти».

У 1907 році в листі до Михайла Коцюбинського Олександр Русов писав: «Оце був тільки що у нас Ілля Людвигович, та так Чернігівщиною запахло, що й до Вас писати схотілося…  Пришліть жінці уповноваження од Вашої «Просвіти» на збори народних університетів, бо вона там про націоналізацію університетів річ заведе».

Десятки праць з різних галузей науки, культури і освіти залишили нам у спадок Русови.

«Раз добром налите серце вік не прохолоне» - ці пророчі Шевченкові слова викарбувані на могилах О.Русова в Києві, і С.Русової в Празі. Краще не скажеш. Бо дарувати добро людям і милій Україні – було кредом їхнього життя.

Марія Москаленко, завідуюча відділом Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.Коцюбинського