Поет, перекладач Петро Карманський | 10:47 | ||||
1878, 29 травня – в містечку Чесанів (нині Цешанув у Польщі) народився Петро Сильвестрович Карманський, поет, перекладач. Поетичний талант Петра Карманського яскраво проявився ще під час навчання в українській гімназії Перемишля. Закінчив філософський факультет Львівського університету. Займався журналістикою, перекладами, викладав у Тернопільській гімназії. Вчителював у Канаді (1913-1914). Під час Першої світової війни працював у таборах військовополонених українців російської армії у Німеччині, Австрії. Активний учасник встановлення української влади в Тернополі в листопаді 1918-го, член парламенту ЗУНР. Пізніше – секретар дипломатичної місії УНР у Ватикані, представник уряду ЗУНР у країнах Південної Америки. Володимир Кедровський, який навесні 1921-го відвідав Петра Карманського в Римі, згадував: «Два дні прожив я у Карманського, проводячи весь час за читанням його перекладів з італійської мови, яку він знав досконало. Планували видати цілу низку книжок, в яких змальовано боротьбу за волю та державність інших народів, щоб на прикладах їх училися та гартувалися українці в боротьбі за свою державність…». Після поразки Української революції емігрував, вів активну культурно-освітню діяльність в українській діаспорі. Очолював Союз українців Бразилії. В 1931-му повернувся в Західну Україну, викладав у гімназії в Дрогобичі. Після радянської окупації залишився на Батьківщині. Викладав у Львівському університеті, увійшов до Спілки письменників України (1940-1947), очолював меморіальний музей Івана Франка у Львові. Представник раннього українського модернізму. Автор поетичних збірок «З теки самовбивці», «Блудні огні», «Пливем по морю тьми», «Al fresco», «За честь і волю», «До сонця» та інших. Здійснив переклад «Божественної комедії» Данте. У 1947-му почалося цькування радянською владою. Помер 16 квітня 1956-го у Львові, похований на Личаківському цвинтарі. Піду від вас; піду світами, Здвигну собі терем спокою, Спов’юся чорними думками І стану жити сам собою. Піду від вас; візьму з собою Гіркий доробок: рани й муки, Зачиню двері за собою І в струях сліз омию руки Петро Карманський (збірка «Al fresco») Сергій Горобець, Український інститут національної пам’яті
| |||||
Категорія: Публікації | Переглядів: 1054 | Додав: marije4ka07 | Рейтинг: 5.0/2 | |
Всього коментарів: 0 | |