«Умру я, може, в стороні чужій,

Хоча Дніпро шаную над усе,

Однак мене в далекий край, у вирій мій

На лезі блискавиця занесе.

З вітрами і громами

Я житиму на тій землі моїй…»

Так писав у своїй останній поетичній збірці літератор-емігрант Юрій Миколайович Косач. Він був талановитим журналістом, поетом, прозаїком, драматургом. Син молодшого брата Лесі Українки Миколи половину життя прожив у США. Перебрався Юрій Косач туди 1949 року разом з дружиною Мар’яною, донькою відомого українського художника Федора Кричевського, і дворічним сином Юрієм.

1951 року Юрій Косач став одним із засновників і головним редактором літературно-мистецького журналу «Обрії». У цьому часописі він активно пропагував українську культуру, про що свідчать назви його публікацій: «Америка в драматургії Лесі Українки», «Коцюбинський в Америці», «Ми і література США», «Артур Кестлер і Микола Хвильовий».

Пізніше Юрій Косач редагував журнал «За синім океаном», висвітлював культурне життя материкової України, української діаспори і всього світу.

Окрім численних публікацій у періодиці, виходили у США збірки поезій Ю.Косача, а також його історичні нариси, повість «Сузір’я Лебедя».

Із середини 1960-х років поетичні й прозові добірки, есе, критичні статті талановитого автора з’явилися в журналах «Вітчизна», «Дніпро», «Всесвіт». З нагоди 150-річчя від дня народження Тараса Шевченка Юрій Косач відвідав Україну 1964 року. Відтоді письменник ще кілька разів побував на землі предків. Чернігівщина була йому близькою і рідною, адже тут з’явився на світ дід літератора Петро Косач. У Чернігівській гімназії П.Косач здобув освіту і одним із його наулюбленіших учителів став Леонід Глібов.

Глибокі враження залишилися в душі Юрія Косача після відвідин Чернігівського музею Михайла Коцюбинського і спілкування з онуком класика Юлієм Коцюбинським. Було це наприкінці літа 1973 року.

На жаль, не здійснилася мрія Юрія Миколайовича Косача, «щоб його єдиний син побачив Батьківщину своєї сім’ї, вклонився могилам рідних».