Головна » 2020 » Червень » 2 » Пам’яті Мирослава Скорика
Пам’яті Мирослава Скорика
11:49

1 червня 2020 року на 82 році життя відійшов у вічність геній української музики, видатний композитор, музикознавець, Герой України, народний артист України, лауреат премії ім. Т.Г.Шевченка, кандидат мистецтвознавства Мирослав Скорик.

Народився майбутній композитор 13 липня 1938 року у Львові. Музика з дитинства увійшла в його життя. Батько – Михайло Скорик, історик та етнограф за фахом, добре володів грою на скрипці і майстерно виконував різноманітні карпатські мелодії. Мати – Марія-Соломія Охримович-Скорик добре грала на фортепіано. Вона походила з родини знаного українського фольклориста, громадського і політичного діяча Володимира Охримовича. Бабуся М.Скорика – Олена Крушельницька-Охримович – була рідною сестрою видатної української співачки Соломії Крушельницької. Саме остання, помітивши у свого внучатого небожа неабиякий музичний талант, порадила Мирославу серйозно займатися музикою та вступити на навчання до Львівської музичної школи-десятирічки.

Уже під час навчання у музичній школі педагог Григорій Терлецький заохочує Скорика до компонування.

Як і більшість свідомої інтелігенції тих часів, родина Скориків зазнала радянських репресій, і у 1948 році батьків було заслано до Анжеро-Судженська Кемеровської області. Проте навіть у вимушеному засланні Мирослав Скорик не полишає заняття музикою. Під керівництвом Валентини Канторової та Володимира Панасюка він опановує гру на скрипці та фортепіано і навіть бере участь у музичних конкурсах.

З ослабленням репресій після смерті Й.Сталіна спочатку Мирослав, а потім і батьки повертаються до Львова. Далі, у 1955-1960 роках, було навчання у Львівській консерваторії ім. М.Лисенка, де його дипломною роботою стала кантата «Весна» на слова І.Франка. У 1963 році М.Скорик створює ВІА «Веселі скрипки», для якого пише естрадні пісні. 1964 року закінчує аспірантуру при Московській консерваторії ім. П.Чайковського. Його дипломні твори – кантата «Людина» і симфонічна поема «Сильніше смерті» ознаменують якісно новий етап в розвитку таланту митця.

У 60-х роках ХХ століття М.Скорик працює у Львівський консерваторії, згодом, з 1966 по 1980 рік, продовжує викладацьку діяльність вже у Київській консерваторії. Серед його учнів – відомі українські композитори Є.Станкович, І.Карабиць, А.Гаврилець. Протягом 90-х років тривалий час працює у США та Австралії. З 1999 року очолює кафедру історії української музики НМАУ ім. П.Чайковського, паралельно викладає у Львівській консерваторії.

Не припиняє концертну діяльність, бере участь у роботі різноманітних фестивалів та конкурсів. У 2011-2016 роках працює художнім керівником Київської опери.

У 1963-64 роках відбувається дебют композитора у кіно, а саме у стрічці «Тіні забутих предків» за мотивами повісті М.Коцюбинського.

За словами самого М.Скорика, на той час він не дуже цікавився кіно. Натомість захоплювався сучасною музикою. Проте доля звела його з Сергієм Параджановим. Режисер вважав, що музику до такого твору має писати саме композитор з Західної України, якому близький по духу світ Карпат. Параджанов приїжджає до Львова, де звертається до фонотеки місцевого радіо аби ознайомитися з творами львівських композиторів і з-поміж них зупиняється саме на «Сюїті» М.Скорика.

Перше знайомство двох митців було неоднозначним. При зустрічі С.Параджанов у властивій йому манері заявив: «Я делаю гениальный фильм, ты должен написать гениальную музыку». Таке дещо агресивне фамільярне ставлення насторожило інтелігента Скорика, і після тривалих роздумів він навіть відмовився від співпраці з С.Параджановим. Проте уже за кілька тижнів режисер знову приїздить до Львова і змінивши тон розмови таки домовляється з композитором. Після вирішення певних непорозумінь між митцями встановлюються добрі товариські стосунки.

За час роботи над фільмом М.Скорик часто приїздив на знімальний майданчик, знаходив народних музикантів для запису музики, що стала неперевершеним колоритним тлом для твору М.Коцюбинського. «Вчера смотрел по телевизору фильм «Тени забытых предков». Я поздравляю Вас с удивительно прекрасной музыкой», - писав згодом М.Скорику Дмитро Шостакович.

Як зазначав композитор, праця над фільмом надихнула його не лише на написання музики до кінострічки, але й на створення концерту «Карпатський» для симфонічного оркестру.

Крім роботи над «Тінями забутих предків», у доробку композитора ще музичне оформлення до доброго десятка кіно- та мультфільмів (зокрема, «Гуси-лебеді летять», «Як козаки куліш варили», «Високий перевал», «Лис Микита» тощо), а ще велика кількість класичних та естрадних музичних творів різних жанрів.

За свої високі досягнення Мирослав Скорик був удостоєний численних нагород: звання Герой України з врученням ордена Держави (2008 р.), орденів «За заслуги» I (2010 р.), ІІ (2006 р.) та ІІІ (1998 р.) ступенів, відзнаки Президента України ювілейної медалі «20 років незалежності України» (2011 р.), ордена «Знак Пошани» (СРСР, 1971 р.), звань Заслуженого діяча мистецтв УРСР (1969) та Народного артиста УРСР (1988), Державної Премії УРСР імені Тараса Шевченка (1987 р.), був лауреатом Республіканської премії ЛКСМУ ім. М.Островського (1968 р.).

Геніальний композитор Мирослав Скорик відійшов у засвіти, проте він і далі житиме у кожному звуці його надзвичайних творів, що увійшли до скарбниці світової музики. Світла йому пам’ять!




QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Категорія: Публікації | Переглядів: 112 | Додав: Kotia | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість