Щороку 27 січня  у світі  відзначається День пам’яті жертв Голокосту.

Голокост - приклад геноциду, свідомого вбивства великої групи людей, як правило, тому, що вони належать до певної національності, раси чи релігії.

Голокост почався з дискримінації єврейського народу, а закінчився тим, що мільйони людей вбили через те, ким вони були. Вбивства організувала німецька нацистська партія на чолі з Адольфом Гітлером.

З моменту приходу до влади у 1933 році нацисти переслідували людей, які, на їхню думку, не були гідними членами суспільства. Вони запровадили закони, які дискримінували їх і позбавляли прав. Нацисти також почали створювати концтабори, куди могли відправити людей, яких вони вважали "ворогами держави", їх ув'язнювали та примушували працювати. Туди потрапляли в першу чергу євреї, роми, люди з інвалідністю та політичні опоненти влади.

Цей процес з часом ставав все більш жорстоким.

На початку 1940-х років нацисти шукали спосіб швидко вбивати велику кількість людей, щоби позбутися єврейського населення Європи.

Вони придумали табори смерті, в яких можна було б вбити багато людей одночасно. Вони назвали їх "остаточним рішенням єврейського питання".

Наприкінці 1941 року перший такий табір створили біля польського міста Хелмно. Всього в районах Польщі, контрольованих нацистами, було шість таборів смерті: Аушвіц-Біркенау (Освенцим), Белжець, Хелмно, Майданек, Собібор і Треблінка. За кілька років їх існування там було знищено мільйони людей. Всього протягом 1933 – 1945 років у Європі було знищено близько    6 млн. євреїв.

Сьогодні масштаб Голокосту визнають у всьому світі, вшановуючи невинно убієнних жертв. У багатьох країнах світу відбуваються меморіальні, поминальні заходи. Світова спільнота не тільки згадує жертв людиноненависницької політики, але й засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до цілеспрямованого насилля щодо окремої групи людей.