«Живлячись з невичерпних джерел народного мистецтва, Олена Кульчицька створила численні художні праці, в яких прагнула правдиво відтворити характер, думки і мрії народу, його протест проти соціального і національного гноблення. В її гравюрах, офортах, акварелях і рисунках глядач знаходить образи народних героїв, сцени народного побуту і звичаїв, мальовничу красу народного одягу, народної архітектури і захоплюючі краєвиди рідної землі» (Василь Касіян).

Подиву гідне те, що ця тендітна жінка була великим майстром у найрізноманітніших видах мистецтва: живопис, графіка, прикладне мистецтво, килимарство, кераміка, ковальство, ювелірна справа, художня емаль, оформлення книжок та підручників, проектування архітектурного декору, іконопис.

Як вчений-етнограф, музеєзнавець та мистецтвознавець, Олена Кульчицька зробила велику збірку акварелей, присвячених народній архітектурі західних земель України і видала чудові альбоми за цією тематикою про народний одяг західних регіонів України.

Мисткиня ніколи не зраджувала своїм принципам справжньої української інтелігентки, не втрачала свого патріотичного духу, твердо вірила у щасливе й вільне майбуття свого народу та рідної України. Цю віру, відданість обраній професії Олена Львівна передала і своїм учням.

Заслужений діяч мистецтв УРСР, Народний художник Української РСР, Член-кореспондент Академії архітектури УРСР Олена Кульчицька нагороджена орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», лауреат Державної премії імені Т.Г.Шевченка за 1967 рік.

Загалом у її мистецькому доробку близько 8 000 творів різного жанру та техніки виконання.

Раритетні експонати з фондів і наукової бібліотеки Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.М.Коцюбинського – лише невеликий фрагмент багатогранної мистецької діяльності Олени Кульчицької, до 140-річчя з дня народження якої в літературній експозиції музею розгорнута ця виставка.

Природа українських Карпат, традиції і легенди, життя і побут, свята і будні гуцулів оживають на ліногравюрах «На полонині», «Мелодія», «Ґазда», «Рубають ліс»  та ін.

У 1920-му році художниця створила галерею портретів українських письменників – Т.Шевченка, І.Котляревського, Г.Сковороди, Лесі Українки, І.Франка, М.Коцюбинського. На кожному з них вміщена цитата-вислів або уривок з твору портретованого, що розкриває суть його творчості й водночас характеризує світогляд самої авторки. На ліногравюрі «М.Коцюбинський» читаємо: «Я слухаю співи, яких ніхто не чує: то співає моя душа».

Окрасою виставки також є ілюстроване Кульчицькою видання повісті «Тіні забутих предків» (1929). Доповнити твір М.Коцюбинського художніми засобами міг лише такий знавець і ентузіаст Гуцульщини, як Олена Кульчицька.

Ідучи за автором, вона змальовує царинки Гуцульщини, «пишний прохід гуцулів, що просувається верхом – суточками», потік, що «летів в долину і тряс по камінню сивою бородою», вводить у світ гуцульської народної міфології, показує чарівну карпатську природу: краєвиди села Криворівня, де жив М.Коцюбинський, дараби на Черемоші, гуцульські хати, колибу. Жанрові картини «У неділю», «Гуцульські діти», «Гуцулка на коні» розкривають різні аспекти життя горян.

У благородній самовідданій праці найближчим другом, вірним помічником і натхненником творчих поривів Олени Кульчицької була її сестра Ольга, світлій памʼяті якої присвячений альбом «Олена Кульчицька. Графіка» (Київ, «Мистецтво», 1954).

Експонуються акварель «Сестра Ольга» (1909) і кольорова гравюра на лінолеумі «Ріка Прут у горах» (1913).

Твори Олени Кульчицької сьогодні – стежка з минулого у майбутнє. І не обірватися тій стежині, як не стертись із памʼяті її невмирущому мистецтву – гідній частинці із багатющої скарбниці нашої духовної культури.

Тетяна Кузнєцова, заввідділом Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.М.Коцюбинського