У біографії Михайла Коцюбинського дуже важливим став червень 1890 року, що значною мірою визначив його подальшу літературну кар’єру. Мандрівки до Львова, особисті зустрічі з лідерами галицького українського руху, видавцями і редакторами періодичних видань «Дзвінок», «Діло», «Зоря», «Правда» відкрили молодому авторові перспективу регулярної творчої співпраці з ними. Один із тогочасних нових знайомих талановитого початківця – Олександр Григорович Барвінський (08.06.1847 – 25.12.1926).

«Високоповажному Добродію Михайлу Коцюбинському на спомин 11/23.VI.1890 від Олександра Барвінського у Львові» - дарчий напис на звороті фото, що збереглося в архіві родини Коцюбинських. Редактор «місячника політики, науки і мистецтва у Львові» (так зазначено було на титулі журналу «Правда») О.Барвінський у вересні того ж року звернувся до М.Коцюбинського «…з уклінною просьбою, щоб зволили писати нам дещо до «Правди» чи то белетристичне, чи наукове, чи звістки про усе, що може бути цікаве, про наш народ та наших земляків, що за кордоном проживають, а я вам висилатиму місячник…».

Невдовзі Михайло Коцюбинський відгукнувся: «Ви просили звісток (хоча б і коротких) про наше життя. В сім листі засилаю Вам коротеньку звістку про відносини нашої інтелігенції, - живучої по малих городах Поділля, - до української справи, до українців…

Давно вже я хтів поспитати в Вас, вельмишановний добродію, чи знайдеться в «Правді» місце для декотрих моїх белетристичних праць, і чи можу я надіслати їх Вам?»

У березневій книзі «Правди» за 1891 р. було вміщено записану М.Коцюбинським розповідь одного старого українця (Зосима Недоборовського) про Шевченка під заголовком «Причинок до біографії Тараса Шевченка» і під псевдонімом «Захар Козуб».

Новий твір Коцюбинського – повість «На віру», надіслану до редакції «Зорі» редактор В.Лукич прочитав, але друкувати не став, бо «сюжет її такий, який у нас в Галичині вважається неморальним»… Не гнівайтесь, добродію, на мене за те, що я не в силі дати місце Вашій праці у «Зорі», але справді годі… Може, її передати «Правді»?

Далі проблема публікації актуального твору про цивільний шлюб вирішилася: Лукич повідомив Коцюбинському: «Вашу повість «На віру» передав «Правді» і так редакція, як і читачі, вельми задоволені з неї! А треба Вам знати, що «Правда» не потребує так оглядатися на все, як «Зоря», на котру дивиться остро цензура урядова і цензура передплатників, що не хотіли б бачити нічого, щоб нарушувало їх чувства релігійно-моральні»…

Повість «На віру» з’явилася 1892 року в 42-44 випусках журналу «Правда».