Головна » 2020 » Травень » 18 » Музей Коцюбинського: історія і сьогодення
Музей Коцюбинського: історія і сьогодення
08:42

Цьогоріч Чернігівському літературно-меморіальному музеєві-заповіднику Михайла Коцюбинського виповнюється 86 років. До свого ювілею музей ішов непростою дорогою: довелося пережити війну, евакуацію до Уфи, повернення експонатів до Чернігова – і все це задля того, щоб нині мати змогу зустрічати екскурсантів із різних куточків України та із-за кордону.

Музей має і свою «родзинку» – дещо таке, чого немає в інших закладах: майже весь період існування музею його очолюють представники роду Коцюбинських. Мабуть, саме тому з такою любов’ю й досі зберігаються особисті речі письменника, яким уже понад сто років. Цю любов усіх працівників музею до своєї роботи помічають і відвідувачі, які, побувавши в музеї один раз, повертаються сюди знову.

З чого все починалося

15 вересня 1934 року – важлива дата для становлення музею Коцюбинського. Саме цього дня була видана постанова облвиконкому про відкриття і створення меморіального музею Михайла Коцюбинського у його садибі. На той час у будинку була бібліотека. Першим директором музею став молодший брат Михайла Коцюбинського – Хома Коцюбинський.

Разом зі своєю дружиною та дочкою Хома Михайлович приїхав до Чернігова з Вінниці і заходився працювати над відновленням меморіального будинку. На той момент основу колекції складали рукописи, книги, листи та особисті речі Коцюбинського, які зберігалися в Чернігівському музеї Василя Тарновського.

На відновлення трьох кімнат у меморіальному будинку Михайла Коцюбинського у Хоми Михайловича пішов майже рік, і 8 листопада 1935 року перші відвідувачі переступили поріг меморіального будинку. В 1936 році територію садиби було повернуто до історичних меж, а в 1939-му тут з’явилися скульптури Іллі Гінцбурга, активно велася наукова робота.

В 1941-му почалася війна. Хомі Коцюбинському та його родині пропонували виїхати з міста з кількома валізами, але він вимагав вагон, аби вивезти експонати. Його надали аж у серпні, коли місто активно бомбили. Туди завантажили все, навіть погруддя. Таким чином, експонати було евакуйовано до Уфи. Родина Коцюбинських повернулася до Чернігова в 1944 році. Війна знищила 2/3 саду, але Хома Михайлович та його дружина Катерина Яківна чимало працювали, аби все відновити. Хома Коцюбинський упорядкував і могилу брата. У 1955 році там з’явилося погруддя Михайла Коцюбинського – робота відомого скульптора, лауреата багатьох премій Флоріана Коцюбинського.

Історія музею з ІІ половини 50-хх років

У травні 1956 року, після смерті Хоми Коцюбинського, музей очолила донька Михайла Коцюбинського – Ірина. До цього вона працювала народним суддею і директором у Будинку літераторів. За фахом вона юрист, тому їй нелегко було опанувати музейну справу. Але з цим завданням вона справилась на всі 100%.

За директорства Ірини Михайлівни музей став осередком науково-просвітницької та видавничої діяльності, тут відновилися «літературні суботи», проводилися наукові конференції. Ірину Коцюбинську прийняли до Спілки письменників України, вона написала чудові книги спогадів «Михаил Коцюбинский» і «Спогади і розповіді про М.Коцюбинського». За директорства Ірини Коцюбинської почалося будівництво приміщення нинішньої літературної експозиції музею.

Після смерті Ірини Михайлівни, в 1978 році, музей очолив Феодосій Сендзюк, у минулому – редактор газети «Деснянська правда». На посаді директора музею він пробув 10 років. Це було єдине десятиріччя, коли музей очолювала людина не з родини Михайла Коцюбинського. Саме за директорства Феодосія Сендзюка була відкрита будівля літературної експозиції. В цей час велася активна робота відразу в трьох напрямках: створення літературної експозиції по біографії письменника (2-3 поверхи нової будівлі), експозиції «Літературна Чернігівщина» (1 поверх) та меморіальної (відкриття кімнат Ірини та Оксани Коцюбинських, Гликерії Максимівни та Романа, а також кухні у меморіальному будинку). Над художнім оформленням літературної експозиції працював відомий музейний дизайнер Анатолій Гайдамака. Валентин Задорожний та Борис Плаксій створили монументальну художньо-просторову композицію «Дерево життя», що пронизує всі три поверхи літературної експозиції.

Наприкінці 1988 року музей Коцюбинського очолив онук письменника Юлій Романович Коцюбинський. Раніше, з 1964 по 1976 роки, він працював тут науковим співробітником, завідував відділом літературної експозиції.

В 1993 році музей отримав статус заповідника, його почали називати справжнім  центром української культури у  Чернігові. Тут організовувалися авторські вечори й творчі зустрічі, презентації, виставки чернігівських художників, фольклорні свята. Юлій Романович ініціював упорядкування та видання листів до Михайла Коцюбинського.

15 травня 2000 року Юлій Коцюбинський раптово пішов із життя. Вже посмертно його нагородили літературною премією «Тріумф» та премією імені Миколи Гоголя. 2008-го року було видано мемуари Юлія Коцюбинського «Шрами на серці».

Музей-заповідник Михайла Коцюбинського: сьогодення

В 2000 році музей Михайла Коцюбинського очолив правнук письменника Ігор Юлійович Коцюбинський. За його директорства музей продовжує активно жити культурним життям. Працівники музею-заповідника плідно займаються підготовкою до видання нових книг. За останні роки були опубліковані листи Михайла Коцюбинського до дружини, збірка творів М.Коцюбинського, дитячі казки М.Коцюбинського, листи Ганни Барвінок до Іллі Шрага (продовжується робота над підготовкою наступних томів), була перевидана книга Юлія Коцюбинського «Шрами на серці», регулярно друкуються матеріали науково-практичних конференцій, що відбуваються на базі музею.

Кожного місяця у виставковій залі в літературній експозиції організовуються нові виставки, в яких беруть участь художники, скульптори, майстри декоративно-ужиткового мистецтва з усієї України.

Час не стоїть на місці, тому музей пропонує відвідувачам нові форми роботи. Окрім звичайних екскурсій, школярі різних класів можуть завітати до музею на інтерактивну екскурсію, під час якої їм треба не просто слухати розповідь екскурсовода, а ще і виконувати різні завдання – розгадувати ребуси, складати пазли, читати твори Коцюбинського.

В літній час музей організовує конкурсно-розважальну програму – ігри-квести для дітлахів.

Для найменших гостей, що ще ходять у дитячий садок, музей Коцюбинського підготував екскурсію-гру садом письменника «Квітка, як усмішка сонця на садибі Коцюбинського».

Дорослі відвідувачі мають змогу замовити екскурсію з чаюванням на веранді письменника. Крім цього, в музеї постійно діють різні культурні проєкти, зокрема проєкт «Михайло Коцюбинський. У колі друзів», який щомісяця збирає у затишній атмосфері гостей, що цікавляться біографією видатних постатей, так чи інакше пов’язаних із особистістю Михайла Коцюбинського. Крім цього, музей пропонує тематичні заходи-уроки для дітей: за творчістю Михайла Коцюбинського, присвячені іншим письменникам, зокрема до дня народження Тараса Шевченка.

Для дітей різного віку музей-заповідник організовує майстер-класи до свят. На таких заняттях діти вчаться виготовляти різні сувеніри, розписують крашанки, а ще – випікають святкове печиво до Дня Святого Миколая. Музейні майстрині не лише чекають дітлахів у гості до музею, а і самі приходять до дітей – у музеї можна замовити виїзний майстер-клас до школи.

Слід згадати і про те, що в музеї Коцюбинського досить часто відбуваються презентації книг письменників-сучасників. За кілька останніх років до музею приїздили зі своїми книгами Василь Шкляр, Мар’яна Савка, Анастасія Нікуліна, Ганна Арсенич-Баран, Олексій Брик, Олександр Балабко, Ганна Демиденко та багато інших.

У день народження Михайла Коцюбинського, 17 вересня, щороку вручається обласна мистецька премія імені Михайла Коцюбинського у різних номінаціях: «Поезія», «Проза», «Народознавство», «Декоративне та образотворче мистецтво», «Театральне мистецтво», «Музичне мистецтво».

Сад Михайла Коцюбинського заслуговує окремої уваги. Колись у саду працювала вся родина Михайла Коцюбинського – тут саджали найкращі зразки квітів, кущів, дерев, що радували око письменника. Нині ж за садом доглядають працівники музею. Цвітіння тут починається ранньої весни та продовжується до пізньої осені: крокуси, проліски, троянди, бузок, іриси, півонії, чорнобривці, мальви, маргаритки, братки, ромашки – чого тільки тут не побачиш! Росте в саду і справжня екзотика для наших широт – південна рослина агава, що її колись Михайло Коцюбинський побачив на острові Капрі, та оригінальна бругмансія, яку ще за її цвітіння називають трубами янгола. І як тут іще не згадати за вічнозелений кущ – магонію падуболисту, і трав’яну канапку, яку багато років тому насипала із землі та обсадила зеленим моріжком Віра Коцюбинська для свого чоловіка!

Садиба Михайла Коцюбинського, як колись, так і тепер, залишається своєрідним культурним центром Чернігова – як багато років тому, так і зараз сюди приїздять письменники, художники, музиканти, щоб презентувати тут свої твори. Колектив закладу під керівництвом Ігоря Коцюбинського докладає всіх зусиль для того, аби музей-заповідник – меморіальний будинок, експозиційна частина та вишуканий сад – був тим місцем, куди відвідувачі повертатимуться знову і знову, щоб поринути у світ минувшини та насолодитися красою доглянутого саду.




QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Категорія: Публікації | Переглядів: 61 | Додав: marije4ka07 | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість