11 січня – Міжнародний день слова «дякую». Його було засновано для того, аби вкотре висловити слова подяки близьким людям. Звичайно, особливий привід для цього не потрібен, бо вже тільки за те, що маємо рідних та близьких, можна їм сказати: «Дякую!».

Ідея заснувати Міжнародний день слова «дякую»  виникла у миротворчих організацій. Цього дня у всьому світі організовують веселі конкурси та флешмоби, благодійні акції, а люди дарують одне одному листівки і подарунки, створюють цілі плакати зі словами вдячності. 11 січня не забудьте і ви сказати щирі слова подяки своїм рідним та близьким за те, що вони люблять і цінують вас.

У спілкуванні з родиною Михайло Коцюбинський дуже часто використовував слова вдячності. Підтвердження тому – його листи до дружини. Давайте разом прочитаємо ті уривки з них, де письменник дякує своїй родині.

«Люба моя, кохана, спасибі тобі за відкритку, що знов сьогодні принесено мені. Я такий радий, що вам не зовсім погано їхалося – та що тобі нічого лихого не трапилося. Коли б діждатися листа з дому вже – от би тоді й не так погано почував себе. А то я, певно, за твою дорогу більш намучуся ніж ти, їхавши. Живеться мені так собі, аби день до вечора. З такою приємністю одриваю картки з календаря, що це найприємніша хвилина у мене з цілого дня» (Лист від 7 жовтня 1896 р. з Алушти).

«Спасибі, велике спасибі тобі за лист, моя ти ясочко, моя квіточко наддесенська! Аж нині  відітхнув я вільніше, бо знаю, що ти здорова та щасливо доїхала» (Лист від 10 жовтня 1896 р., Алушта).

«Дорога моя Вірунечко, одповідаю тобі на три твоїх листи, які я дістав сьогодні разом. Дуже, дуже тобі дякую, що не вважаючи на клопоти всякі, ти не забуваєш мене і пишеш часто. Не писав я до тебе в останні дні через те, що був у дорозі: їздив в Лубенський повіт на ярмарок, а потому в Лубни, а в дорозі трудно було писати. З подорожі дуже задоволений…» (Лист від 4 липня 1908 р. Кононівка).

«Дорогі Юрочку, Оксанко, Ірочко і Ромочко! Цілую вас і дуже дякую за ваші хороші листи. Скоро вже побачимось. І я радий сьому, бо дуже скучаю за вами! Посилаю вам частину острова Капрі. Пошукайте хрестик чорнилом і побачите дім, в якому я живу. Друга частина острова, якої тут не видно, ще вища і ще краща, там є височезна гора – Монте-Соляро, на яку я лазив. Потім розкажу. Цілую вас міцно. Будьте здорові…» (Лист від 6 липня 1909 р. Капрі).

«Дорога Вірунечко! Спасибі тобі, серце, за твої листи (2), в яких ти так добре описала мені все, що мене цікавило. Я радий дуже, що всі здорові, тільки жаль тебе, що мусиш ходити до противного бюро…» (Лист від 24 липня 1911 р. Криворівня).

«Дорога Вірунечко! Позавчора дістав твою одкритку. Спасибі тобі, але я сподіваюся довшого листа. Чи ти дістаєш мої листи? Мені здається, що я часто пишу, тільки чи доходить до тебе…» (Лист від 13 лютого 1912 р., Капрі).

«Сьогодні дістав од тебе, дорога Вірунечко, дві одкритки і листа, в якому писали і діти. Дуже тобі дякую! Дивно, що всі листи збіглися. Десь, певно, лежали на пошті…» (Лист від 2 березня 1912 р. Капрі).

«Дорога Вірунечко! З того часу, як ти сама кидаєш листи, я почав діставати їх частіше. Дуже дякую, що ти мене не забуваєш…» (Лист від 8 березня 1912 р. Капрі).

«Сьогодні дістав твого великого листа, дорога Вірунечко, і дуже дякую за нього. Карточки дітей дуже хороші, вони зробили мені велику приємність…» (Лист від 21 березня 1912 р. Капрі).