Михайло Михайлович Мочульський був різнобічною творчою особистістю. Правник за фахом, він яскраво виявив себе також як літературознавець, критик і перекладач.

Деякий час Мочульський працював секретарем Івана Франка. У 1904-1913 рр Михайло Мочульський був членом управи Львівського Наукового товариства імені Т.Шевченка. Збірка новел Василя Стефаника в польському перекладі М.Мочульського під назвою «Klonowe liscie» (Львів, 1904) викликала неабиякий резонанс у польській пресі. 1905-го року Михайло Мочульський розпочав написання дослідження про творчість Михайла Коцюбинського. Їхні (особисті) зустрічі відбувались у Львові та Києві. Пізніше Мочульський опублікував три листи Коцюбинського до нього у журналі «Украинская жизнь» (1916, №10-11).

У спогадах «Чудовий художник слова» Михайло Мочульський писав: «З Михайлом Михайловичем Коцюбинським я познайомився вперше 1905 року. Випадково я зустрівся з ним у Львові, в «Науковім товаристві імені Шевченка». Виконуючи висловлене гостем побажання, я показав йому друкарню, якою він дуже цікавився як колишній редактор «Волині», а також бібліотеку і книжковий магазин. Хоч зоря Коцюбинського в той час не горіла ще повним блиском, все-таки в Галичині він користувався популярністю. Його тут цінували. Це й не дивно, якщо прийняти до уваги, що наш письменник почав свою літературну кар’єру якраз тут і що його твори друкувалися, починаючи з 1890 року, в галицьких журналах: «Дзвінок», «Зоря», «Житє і слово», «Літературно-науковий вісник» і навіть в календарі «Просвіти»…

Перше враження, яке викликав Михайло Михайлович своєю появою, було надзвичайно приємне… Та інакше і не могло бути: він ніби був створений для того, щоб його любити. Його манера тримати себе відзначалася м’якістю і спокоєм. В поводженні з людьми він завжди був привітним, делікатним і милим…

Мої зустрічі з М.Коцюбинським були досить частими, але, на жаль, нетривалими. Я бачився з ним під час проїзду його через Львів в Італію (на Капрі), а також у гуцульських Карпатах, і тоді, коли він повертався через Львів до Чернігова».