Головна » 2014 » Листопад » 27 » Михайло Коцюбинський у Житомирі
Михайло Коцюбинський у Житомирі
19:40
Влітку 1897 року молоде подружжя Коцюбинських планує переїхати до Чернігова на постійне проживання. В одному з листів до Б. Грінченка М. Коцюбинський пише: "Мене чогось дуже тягне до Чернігова - чи то тому, що Чернігів в останні часи найбільш заявив себе, чи то особисті симпатії приваблюють мене туди". Однак департамент поліції не дозволив письменнику зайняти посаду завідувача книжковим складом Чернігівського губернського земства.
Михайло Михайлович змушений шукати роботу в іншому місті. Врешті переїздить без родини до Житомира, де йому пощастило влаштуватися в редакції газети "Волинь". Сталося це наприкінці листопада 1897 року. Чуже місто, відірваність від родини, відсутність цікавого спілкування, щирих друзів - про все це М.Коцюбинський пише у листах до дружини. За півроку він їх написав понад 70.
Як добре, що вони збереглися! Ми пропонуємо всім, кому цікавий Коцюбинський, "прожити" ці півроку разом з ним, спробувати відчути атмосферу Житомира кінця ХІХ століття і душу самотнього чоловіка, якому так хотілося свого дому, родинного затишку і спокою.

Отже, перший лист, датований 24 листопада:

Моя ти Вірунечко мила! Знаєш, дитино, що й дихнути ніколи. Зараз 10 година увечері, а я тільки що з контори. Як піду туди о 9 год. вранці – то даю собі спочинку лиш о 4-ій годині – до ½ до шостої на обід. По обіді біжу знов у контору і сиджу там до 10-ї. За нікольством не встиг навіть піти на нашу кватиру подивитися, завтра піду.
Треба розказувати спочатку.
Ото як ми обідали в неділю – то при обіді я так різко осадив жида, що Коген, щоб ми не сварилися потому – хотів зовсім одцуратися від жида, але той побачивши з ким має справу пристав на те, щоб тільки завести в конторі книжки – тай годі.

Жид дуже сердився на мене – та що ж нічого не помоглося. Тепер ми з ним живемо добре, він навіть жив у мене якийсь час та оповідав про жидів.
Увечері пішов на “Аїду”. Сумно було так, що я дав собі слово нікуди більш не ходити до твого приїзду. Не сподобалась мені тутейша опера, хоч житомирці й захоплені.
В неділю Коген поїхав, і я лишився на хазяйстві в “Волині”. Сумне моє хазяйнування, невеселе й саме хазяйство!
Запущено й попутано так, що нічого ніхто не розбере. Конторщика нема, а той жидок, що сидить у конторі, дурень набитий.

Грошей теж нема. Типографія кричить без грошей, ріжні кредитори лазять, а в касі – копійки. Обіцяв Коген вислати або привезти нині 700 карб., а тим часом ні його – ні грошей. А я хвилююся, а мене голова болить, і сон тікає від мене. Так багато роботи, що не знаєш, за віщо взятися й що почати. Фідлер відноситься до мене більш, ніж холодно, не дає мені всіх газет – ми навіть мало говоримо. З мого секретарства поки що нічого не виходить, бо наприклад, відділ “Світ і тіні” не виходить. Я такий стурбований, неспокійний та невеселий, що абсолютно нічого не можу писати. Тільки ти не лякайся, серденятко моє, і не хапайся приїздити не спакувавшись, як тоді у Чернігові. Може, звикну і заспокоюся, хоч ще багато до того треба. Коли б хоч ти, моє щастя, була зо мною – мені в 1000 раз легше було б на душі. А то ні одного привітного погляду, ні одної прихильної людини, як десь на засланні. Піду до Багріновського, може, хоч він зогріє мене радою купити картоплі на зиму: все ж таки зичливість. Я здоров тілом...

Коли то буде лист від тебе? Сподіваюся завтра, а проте не знаю. Напиши мені про себе, голубочко моя мила, про Юрася, маму, Лідю, може, мені веселіше буде. Адресуй на готель.
Чи не було якої кореспонденції?

Цілую тебе, сонечко моє далеке, обіймаю тебе міцно й щире, як кохаю. Наших всіх поцілуй. Пиши. Голубко.


QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Переглядів: 622 | Додав: kotsiubynska | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість