Цього подвижника українського культури Іван Франко назвав «феноменально щасливим збирачем усякого етнографічного матеріалу». Володимир Гнатюк з юнацьких літ був фанатично відданим цій нелегкій справі. Завдяки йому дійшли до нащадків унікальні перлини фольклору гуцулів, бойків, лемків та ін.

Львівське Наукове Товариство імені Шевченка випустило десятки томів етнографічних збірників, що зафіксували численні галицько-руські анекдоти, весільні й похоронні звичаї та обряди, народні легенди, казки, новели, історичні спомини, коломийки, народні оповідання про опришків, знадоби до галицько-руської демонології, етнографічні матеріали з Угорської Русі, матеріали до української етнології (гаївки) тощо. Окремі статті й збірники В.Гнатюк написав німецькою мовою, деякі мелодії були записані на фонограф.

Значну частину зібраних рідкісних етнографічних матеріалів В.Гнатюк надсилав Коцюбинському. Згодом чернігівець використав це багатство у своєму вершинному творі «Тіні забутих предків». Саме Володимир Гнатюк зробив гуцульське село Криворівня місцем паломництва української духовної еліти. У «гуцульських Афінах» упродовж багатьох років (дехто разом з дітьми і дружинами) улітку відпочивали І.Франко, М.Грушевський, О.Олесь, М. Жук, Ф.Красицький, А.Крушельницький, жив у еміграції Г.Хоткевич. У серпні 1910 року до Криворівні вперше завітав Михайло Коцюбинський. Розкішна природа Карпат, багатий фольклор, прадавні звичаї гуцулів, - усе це надзвичайно захопило письменника.

Після другої подорожі М.Коцюбинського до Криворівні 1911 року з’явилися «Тіні забутих предків» - один із найпоетичніших творів світової літератури. Третя мандрівка чернігівця у Карпати дала матеріал до творів з гуцульського життя «Годованці» і повісті про Олексу Довбуша. На жаль, ці плани через тяжку хворобу Коцюбинського не були здійснені.

Як один із редакторів «Літературно-наукового вісника» секретар «Наукового Товариства імені Шевченка» у Львові, секретар і редактор Українсько-руської видавничої спілки випустив книги М.Коцюбинського «В путах шайтана і інші оповідання», «По-людському», «Поєдинок», «У грішний світ» та ін. Загалом із 1899 по 1913 рр. вийшло 7 томів творів Михайла Коцюбинського. У вересні 1903 року з нагоди 10-річчя з часу заснування газети «Свобода» у США (орган українських переселенців, що прагнули знищити національну єдність з галичанами, буковинцями і наддніпрянцями). Володимир Гнатюк запросив до участі в ювілейному випуску М.Коцюбинського, Панаса Мирного та ін. Для публікації у «Свободі» Коцюбинський надіслав свої «Хмари», а Панас Мирний – вірш «Не літа нам такі страшні». Гнатюк передав їх до Америки. Як бачимо, Володимир Михайлович Гнатюк став єднальною ланкою українців світу.

Листування львів’янина і чернігівця спочатку мало діловий характер, а з роками стало по-справжньому дружнім і теплим. На жаль, особисте спілкування між їхніми родинами відбувалося рідко. Відстані і реалії життя вносили корективи у плани обох. В листуванні Коцюбинський і Гнатюк ділилися найсокровеннішим: здобутками, проблемами, радощами.

В одному з листів на початку 1901 року Михайло Коцюбинський писав товаришеві: «Мені дуже хотіло б ся мати Вашу Фотографію і хоч таким способом побачити чоловіка, якого я так шаную, якому я стільки винен і такий вдячний. Ви зробили б мені велику приємність і ласку, коли б прислали своє поличчя. Як там Ваші видання і що нового випустили в світ? Од Вас тільки й маю відомості. 10 ст. ст. ІІ 1901».

Фото Гнатюка, подане у цій статті, дуже втішило М.Коцюбинського. Пізніше у його родинному альбомі з’явилися знімки всіх членів родини Володимира Михайловича.

Наступна публікація розповість про дружину Гнатюка та її візит до Чернігова.