У Мілані Михайло Коцюбинський перебував понад добу і незважаючи на втому встиг оглянути міланський собор – одну з найвизначніших архітектурних пам’яток міста. Проте тривала подорож дається взнаки і письменник все більше сумує за родиною.

1905, 10 червня, Мілан.

28 мая 1905. Мілан.

       Так якось недобре почував себе учора, боліли голова і все тіло, не хотів зовсім їсти. Прийняв хіни і виспався, і сьогодні краще мені. Пишу до тебе, моя кохана, в 7 год. ранку, перед од’їздом до Люцерна. Коли вдасться виїхати кур’єром, то буду в Люцерні о 5-ій по обіді. Ні, рішуче я вже хочу додому. Скучив страшенне, більше, ніж торік у Криму, бо тоді ми вдвох були. Як би добре було нам разом!

       Дуже я радий, що заїхав до Мілана. Такий чудовий собор, що кращого будинку, мабуть, у цілому світі нема. Я весь час любувався собором і зверху і всередині і не міг одірвати очей. Така краса! Опріч собору, мало чого цікавого. Місто велике і гарне, є музеї, але вже не міг оглянути, нездужалось. Ти не турбуйся. Тепер мені добре, тільки скучаю за Вами всіма. Поцілуй од мене маму і прохай, щоб берегла себе і була здорова. Мною не турбуйся: я собі даю раду. Як там, Ромочка? Чи здоров, як Юрко, Оксанка і Ірочка мої кохані. Цілую всіх і Лідю. А тебе особливо, Вірунечко. До побачення. Твій Муся. Ще раз цілую.

       Листи твої дістану аж у Відні.